Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Юровської Г.В., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про витребування безпідставно отриманих коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в інтересах яких діє ОСОБА_9, на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2015 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом, в якому зазначали, що з 03 жовтня 2011 року ОСОБА_8 працював керівником регіонального представництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкон Трейд" (далі - ТОВ "Анкон Трейд") у м. Запоріжжі. 01 серпня 2012 року його було звільнено з роботи, у зв'язку з чим ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом про визнання наказу про звільнення незаконним, змінення дати та причини звільнення, стягнення заробітної плати. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2013 року позов ОСОБА_8 задоволено. Стягнуто з ТОВ "Анкон Трейд" на його користь заробітну плату в сумі 31 831 грн 09 коп., а також середній заробіток за час затримки заробітної плати в сумі 32 590 грн 04 коп.

Також позивачі вказували, що вони як працівники ТОВ "Анкон Трейд" за весь час роботи відповідача сплачували йому грошові кошти у рахунок заробітної плати шляхом переказу коштів на його особистий рахунок. За вказаний період вони перерахували ОСОБА_8 у якості заробітної плати 300 339 грн 69 коп.

Посилаючись на те, що грошові кошти у розмірі 300 339 грн 69 коп. набуті ОСОБА_8 у позадоговірних відносинах та без жодної правової підстави, позивачі просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_10 - 3 194 грн, ОСОБА_5 - 48 479 грн, ОСОБА_6 - 22 190 грн,

ОСОБА_7 - 226 476 грн 69 коп., як безпідставно отримані кошти.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в інтересах яких діє ОСОБА_9, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, 1213 ч.1 ЦК України (435-15) , на які посилаються позивачі як правові підстави позову, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач безпідставно отримав від позивачів кошти у розмірі 226 476 грн 69 коп. у рахунок заробітної плати, оскільки судом встановлено, що середньомісячний посадовий оклад відповідача складав 3 000 грн.

За таких обставин, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

Із матеріалів справи та змісту судових рішень не вбачається, що судами при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої інстанції, з якими погодився й апеляційний суд, не спростовують.

Частиною 3 статті 332 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в інтересах яких діє ОСОБА_9, відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.