Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Гримич М.К., Ткачука О.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання договорів недійсними, за касаційними скаргами представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 - на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10 серпня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду з указаним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") у якому просили визнати недійсним кредитний договір від 20 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ КБ "ПриватБанк", визнати недійсним договір іпотеки від 20 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ПАТ КБ "ПриватБанк", зняти заборону відчуження нерухомого майна, а саме - нежитлової будівлі (магазину), яке знаходиться по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що 20 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір.

У березні 2015 року ОСОБА_6 стало відомо, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 березня 2015 року у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на нерухоме майно, яке знаходиться по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві приватної власності.

Проте, ОСОБА_6 з даним кредитним договором та його умовами ознайомлений не був, вважає, що сторони не досягли згоди щодо його істотних умов.

Зазначали, що у порушення вимог чинного законодавства, не було проведено жодної переддоговірної роботи, ОСОБА_4 не було повідомлено про наявні форми кредитування, відмінності між ними, умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, що призвело до того, що позивачі були позбавлені можливості реально оцінити суму переплати за кредитом та доцільність його отримання.

Звертали увагу на те, що банк свідомо ввів ОСОБА_4 в оману щодо ціни договору, в кредитному договорі відсутній графік платежів, позичальник був позбавлений можливості контролювати рух коштів, сплачених на погашення кредиту.

Посилаючись на наведене та на те, що кредитний договір містить несправедливі умови, які порушують баланс інтересів сторін, споживача не було ознайомлено з валютними ризиками під час виконання зобов'язань, просили позов задовольнити.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10 серпня 2016 року, у задоволені позову відмовлено.

У касаційних скаргах заявники просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, надавши належну оцінку доказам в їх сукупності, обґрунтовано виходив із того, що при укладенні кредитного договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Крім того, на момент укладення правочину ОСОБА_4 не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому частково виконував його умови.

При цьому, не заслуговують на увагу доводи заявників щодо дискримінаційності умов договору в частині валюти кредиту - доларів США, оскільки незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, а тому, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, сторона приймає на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу.

З огляду на вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційні скарги і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційні скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 - відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.