Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Очаківського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури до Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_4, треті особи: Миколаївське обласне управління водних ресурсів, Очаківське міськрайонне управління юстиції в Миколаївській області, управління Держземагентства в Очаківському районі Миколаївської області, Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство", про скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення землі, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 30 червня 2015 року,

У травні 2013 року Очаківський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури звернувся до суду з позовом до Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_4, треті особи: Миколаївське обласне управління водних ресурсів, Очаківське міськрайонне управління юстиції в Миколаївській області, управління Держземагентства в Очаківському районі Миколаївської області, Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство", про скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення землі.

Прокурор посилався на те, що розпорядженням Очаківської районної державної адміністрації від 08 квітня 2011 року № 109 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (37 чоловік), у тому числі і ОСОБА_4, земельної ділянки площею 1 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності ненаданих у власність або користування в межах території Солончаківської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

На підставі вказаного розпорядження 07 жовтня 2011 року ОСОБА_4 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

Прокурор вказував, що під час прокурорської перевірки щодо дотримання вимог районною державною адміністрацією земельного і природоохоронного законодавства України при розпорядженні землями у межах Солончаківської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, при наданні земельної ділянки у власність ОСОБА_4, було встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться на відстані 1999,30 м від урізу води, тобто в межах нормативно визначеної двохкілометрової прибережної захисної смуги Дніпровсько-Бузького лиману, тому не могла бути передана у власність фізичній особі. Крім того, зазначена земельна ділянка частково розташована у межах земельної ділянки, яка передана в постійне користування Державному підприємству "Очаківське лісомисливське господарство" для ведення лісового господарства.

На підставі вищевказаного та з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив визнати незаконним та скасувати вказане розпорядження, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_4, повернути земельну ділянку у власність держави, скасувати державну реєстрацію права власності на неї та внести відповідні зміни до державного земельного кадастру про власника земельної ділянки.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від

07 квітня 2015 року, з урахуванням додаткового рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 травня 2015 року, позов Очаківського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Очаківської районної державної адміністрації від 08 квітня 2011 року № 109 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (37 чоловік) для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності не наданих у власність або користування в межах території Солончаківської сільської ради Очаківського району Миколаївської області" в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1 га - для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_4

Визнано недійсним державний акт від 07 жовтня 2011 року серії

НОМЕР_3, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 482510001000469 на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 1 га в межах території Солончаківської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Зобов'язано ОСОБА_4 повернути у власність держави в особі Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області земельну ділянку площею 1 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована в межах Солончаківської сільської ради.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 30 червня 2015 року рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 квітня 2015 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення суду висновок про недоведеність розташування земельної ділянки ОСОБА_4 в межах земельної ділянки, що була передана у постійне користування Державну підприємству "Очаківське лісомисливське господарство" для ведення лісового господарства.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

За положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене імперативними нормами (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що спірна земельна ділянка розташована в зоні прибережної смуги та на час прийняття рішення про її виділення не була повністю вільною, а тому не могла бути передана у власність відповідача. Крім того, вказана земельна ділянка знаходилась у постійному користуванні ДП "Очаківське лісомисливське господарство", що підтверджується державним актом, та в установленому законом порядку не вилучалась.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та виключаючи з мотивувальної частини рішення суду висновок про недоведеність розташування частини земельної ділянки ОСОБА_4 в межах земельної ділянки, що була передана у постійне користування ДП "Очаківське лісомисливське господарство" для ведення лісового господарства, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що частина земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_4, площею 0,2233 га, перебуває в законному користуванні ДП "Очаківське лісомисливське господарство".

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та з їх оцінкою.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 квітня 2015 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 30 червня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.