6-25226ск15 Про визнання незаконними та скасування розпоряджень районної адміністрації, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності, договору дарування, визнання протиправною та скасування ухвали міської ради та державного акта на землю - 17.12.2015 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Львівської міською ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_6 (правонаступниками якого є ОСОБА_7 і ОСОБА_8), ОСОБА_7, ОСОБА_9, треті особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Львівське комунальне підприємство "Навколо базару", про визнання незаконними та скасування розпоряджень Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності, договору дарування, визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради та державного акта на землю, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 08 липня 2015 року,

У січні 2012 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом, у якому зазначали, що вони є власниками квартир № № 1, 3 по АДРЕСА_1 Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 28 січня 2003 року № 57 "Про присвоєння поштового номера на АДРЕСА_1" присвоєно частині будинку, в якій розташована належна ОСОБА_6 квартира № 1А поштову адресу: АДРЕСА_1.

07 квітня 2003 року ОСОБА_6 оформив право власності на будинок по АДРЕСА_1 та у подальшому подарував 2/3 ідеальних частин будинку ОСОБА_7 та ОСОБА_9

На підставі ухвали Львівської міської ради від 16 березня 2006 року № 3593 ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 08 серпня 2006 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0149 га по АДРЕСА_1

Позивачі вважали, що розпорядження про присвоєння окремого поштового номера прийнято з порушенням Інструкції про порядок виділу житлових будинків зі складу домоволодінь в містах та селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником міністра комунального господарства Української РСР 27 серпня 1968 року та без згоди співвласників будинку, тому просили визнати незаконними та скасувати розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 28 січня 2003 року № 57 та від 07 квітня 2003 року № 368, визнати недійсним свідоцтво про право власності на будинок по АДРЕСА_1, скасувати державну реєстрацію права власності на будинок по АДРЕСА_1, визнати недійсним витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнати недійсним договір дарування частини будинку від 14 жовтня 2004 року, визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 16 березня 2004 року та державний акт на землю НОМЕР_1.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 08 липня 2014 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 28 січня 2003 року № 57 "Про присвоєння поштового номера на АДРЕСА_1". Визнано незаконним та скасовано розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 07 квітня 2003 року № 368 "Про оформлення права власності на будинок по АДРЕСА_1". Визнано недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 07 квітня 2003 року на будинок по АДРЕСА_1. Скасовано державну реєстрацію права власності на будинок по АДРЕСА_1. Визнано недійсними витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видані на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 08 липня 2015 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 липня 2014 року скасовано, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції й рішення суду першої інстанції у частині відмови у позові та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 є власниками квартир № № 1, 3 по АДРЕСА_1

ОСОБА_6 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 серпня 2002 року (а. с. 76, 77 т. 1), що підтверджується копією реєстраційного посвідчення № 080761, серія КММ, виданого Львівським обласним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 02 вересня 2002 року (а. с. 9, т. 2).

Із договору купівлі-продажу вбачається, що предмет договору купівлі-продажу - квартира АДРЕСА_1 була окремим об'єктом нерухомого майна, що складалася з двох житлових кімнат та кухні, загальною площею 33,1 кв. м, житловою площею 23,3 кв. м, комора у підвалі - 16,7 кв. м. (а. с. 76, т. 1).

Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 28 січня 2003 року № 57 "Про присвоєння поштового номера на АДРЕСА_1" присвоєно частині будинку, в якій розташована квартира № 1А поштову адресу: АДРЕСА_1 (а. с. 74, т. 1).

Зазначене розпорядження прийнято з урахуванням висновку комісії Львівського комунального підприємства "Навколо базару" від 10 вересня 2002 року (а. с. 13, т. 2) та заяви ОСОБА_6 від 10 вересня 2002 року .

Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 07 квітня 2003 року № 368 "Про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1" оформлено право власності ОСОБА_6 на будинок АДРЕСА_1 (а. с. 3, т. 2) та видано ОСОБА_6 свідоцтво на право власності НОМЕР_2 від 07 квітня 2003 року на будинок по АДРЕСА_1 (а. с. 78, т. 1).

Відповідно до договору дарування від 14 жовтня 2004 року 2/3 ідеальної частини будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 передав безоплатно ОСОБА_7, ОСОБА_9 2/3 ідеальної частини (кожному по 1/3 кожному) будинку по АДРЕСА_1 (а. с. 79, 80, т. 1).

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2005 року та ухвалою колегії суддів апеляційного суду Хмельницької області з розгляду цивільних справ за касаційними скаргами від 10 вересня 2007 року, між позивачами як співвласниками будинку № 30 та відповідачами як співвласниками квартир будинку № 28А поділена земельна ділянка, що була закріплена за будинком АДРЕСА_1 (а. с. 144149, т. 1).

08 серпня 2006 року ОСОБА_6 виданий державний акт НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,0149 га, що розташована по АДРЕСА_1 на підставі ухвали 18 сесії 4 скликання Львівської міської ради від 16 березня 2006 року № 3593 з цільовим призначенням - обслуговування житлового будинку та із зазначенням співвласників земельної ділянки: ОСОБА_7, ОСОБА_9

Із матеріалів справи вбачається, що на час прийняття Франківською районною адміністрацією рішень і передачі у власність ОСОБА_6 будинку АДРЕСА_1 перебував на балансі і належав Львівській міській раді, від імені якої діяла Франківська районна адміністрація, тому відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та Положення про Франківську районну адміністрацію", затвердженого рішенням Львівської міської ради від 20 грудня 2000 року № 725, адміністрація вправі була приймати розпорядження про присвоєння окремого поштового номера.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року встановлено порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначено, що при вирішенні питання щодо процедури скасування ухвали органу владних повноважень не було передбачено достатніх гарантій недопущення зловживання суб'єктом владних повноважень. У п. 71 зазначеного рішення, Європейський суд звертає увагу на те, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, ст. 152 ЗК України тільки порушене право особи підлягає захисту у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд правильно зробив висновок, що позивачами не доведено порушення внаслідок прийняття Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради оскаржених розпоряджень, на підставі яких передано будинок № 30 у власність ОСОБА_6 та прийняття Львівською міською радою ухвали від 16 березня 2006 року № 3593 про передачу земельної ділянки у власність відповідачам як співвласникам будинку АДРЕСА_1, їх права та законних інтересів.

Висновок судової інженерно-технічної експертизи від 21 березня 2014 року № 2431, на який посилаються позивачі, не може бути взятий судом до уваги як належний та допустимий доказ, оскільки нормативні акти, на які посилався експерт, на момент винесення оскарженого розпорядження не були чинними.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.