Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні),

Головчук С.В.,

Заїки М.М.,

секретаря судового засідання Ковтонюка С.Д.,

за участю представника відповідача - Гудзя О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_5 до прокуратури Сумської області про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_5 звернувся в суд із позовом до прокуратури Сумської області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність прокуратури Сумської області щодо не оприлюднення у грудні 2015 року на офіційному веб-сайті - АДРЕСА_2 рейтингового списку кандидатів для зайняття посад прокурорів Сумської місцевої прокуратури після закінчення тестування; зобов'язати прокуратуру Сумської області оприлюднити на офіційному веб-сайті - АДРЕСА_2 рейтинговий список кандидатів для зайняття посад прокурорів Сумської місцевої прокуратури (затверджений у грудні 2015 року); визнати протиправними дії прокуратури Сумської області щодо безпідставної, необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на посаду прокурора Сумської місцевої прокуратури Сумської області та зобов'язати відповідача прийняти позивача на роботу в органи прокуратури України на посаду прокурора Сумської місцевої прокуратури на підставі успішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у Сумську місцеву прокуратуру, про що видати відповідний наказ; зарахувати до стажу роботи в органах прокуратури період вимушеного прогулу починаючи з 14 грудня 2015 року та по час вирішення спору; стягнути з прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_5 заробітну плату відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 14 грудня 2015 року та по час вирішення спору; допустити негайне виконання рішення в частині прийняття на роботу та виплати коштів за час вимушеного прогулу; зобов'язати прокуратуру Сумської області відшкодувати ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року залишено без руху на підставі частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) з підстав несплати судового збору за сім позовних вимог немайнового характеру в розмірі 3858,40 грн та 551,20 грн - за позовну вимогу майнового характеру про стягнення 50000,00 грн моральної шкоди. Встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання зазначеної ухвали.

Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про звільнення від сплати судового збору та апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України і частини 3 статті 189 цього Кодексу у зв'язку з тим, що не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі судді цього ж суду про залишення її без руху.

У касаційній скарзі позивач, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року його звільнено від сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду першої інстанції. На час подання апеляційної скарги, як і на момент подачі касаційної скарги, перебував в скрутному матеріальному становищі, оскільки у грудні 2015 року позивач звільнився з органів прокуратури та з метою пошуку роботи звернувся до Сумського міського центру зайнятості, де отримав статус безробітного. Однак, роботу за фахом позивачу запропоновано не було, з грудня 2015 року по березень 2016 року включно, фінансову допомогу по безробіттю він не отримував, а лише 22 квітня 2016 року Сумським міським центром зайнятості на його особистий рахунок зараховано суму в розмірі 675, 94 грн. Вказує, що будь-які інші джерела для існування, окрім соціальної допомоги у нього відсутні, за місцем реєстрації проживає один, а наведені обставини підтверджуються відповідними довідками Сумського міського центру зайнятості та Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", проте судом апеляційної інстанції зазначеним обставинам та доказам, що їх підтверджують, протиправно не надано належної правової оцінки та як наслідок неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Заперечення прокуратури Сумської області на касаційну скаргу мотивовані тим, що докази, надані позивачем до суду апеляційної інстанції, не можуть характеризувати його майновий стан в цілому, а свідчать лише про недоотримання допомоги від служби зайнятості. Натомість, суд не наділений повноваженнями збирати такі докази.

Справа слухається за відсутності позивача, який надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 11 травня 2016 року на виконання вимог ухвали судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху з підстав несплати судового збору позивачем подано клопотання про звільнення від його сплати, в обґрунтування якого він послався на відсутність коштів для сплати 3858,40 грн судового збору за сім вимог немайнового характеру та 551,20 грн - за позовну вимогу майнового характеру про стягнення 50000,00 грн моральної шкоди, через скрутний майновий стан. На підтвердження факту відсутності роботи та коштів до клопотання додав копію довідки з Сумського міського центру зайнятості про відсутність соціальних виплат за грудень 2015 року і січень-лютий 2016 року та виписку по карткам Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", з якої вбачається нарахування позивачу соціальної допомоги 22 квітня 2016 року у розмірі 675,94 грн.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про звільнення від сплати судового збору, та повертаючи апеляційну скаргу позивачу з підстав його несплати, суд апеляційної інстанції виходив з того, що звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи, проте наведені позивачем у клопотанні підстави для звільнення від сплати судового збору не є достатніми для задоволення цього клопотання, оскільки не підтверджені належними доказами незадовільного майнового стану, які б переконливо свідчили про наявність у позивача виключних обставин, що обумовлюють відсутність можливості сплати судового збору

Проте повністю погодитись, з такими висновками суду не можна, з огляду на таке.

Відповідно до частини 6 статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" (928-19) встановлено розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року 1378 грн. 00 коп.

З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року № 484-VIII (484-19) , яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (3674-17) .

Підпунктом 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до частини 1 статті 88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони. Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на особу, яка повинна здійснити таку оплату.

Водночас, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати особи, яка через важкий майновий стан не може його сплатити, направлено на забезпечення доступності до правосуддя та реалізацію права таких осіб на судовий захист.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується його рівень. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Однак, перед вирішенням питань, про які йдеться в диспозиції частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" (частини 1 статті 88 КАС України), необхідно правильно встановити розмір судового збору, що підлягає сплаті, і порівняти його з матеріальними можливостями сторони.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У зв'язку з цим, апеляційний суд мав дослідити, чи не були ОСОБА_5 заявлені взаємопов'язані позовні вимоги про визнання протиправними дій (бездіяльності) і зобов'язання вчинити дії, за які необхідно сплатити судовий збір як за одну вимогу немайнового характеру.

Крім того, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (частина друга статті 21 КАС України)

Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду (пункт 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір").

За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.

Таким чином, розмір судового збору апеляційним судом обраховано неправильно.

Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що для звільнення від сплати судового збору позивачем має бути надано докази, які б переконливо свідчили про наявність у нього виключних обставин, що обумовлюють відсутність можливості сплатити судовий збір як на теперішній час, так і в майбутньому, а обставиною для відстрочення/розстрочення сплати судового збору - те, що сторона перебуває у важкому фінансовому становищі та на момент звернення до суду не мала можливості сплатити судовий збір.

Однак, відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу з підстав його несплати, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що зазначені ОСОБА_5 обставини та докази, надані на їх підтвердження, не свідчать про такий майновий стан позивача, який дає підстави для звільнення від його сплати, оскільки не врахував положення процесуального закону та не навів мотивів щодо зменшення розміру судового збору і відстрочення його сплати, зокрема, не дослідив документи, які надані позивачем як доказ скрутного майнового стану, та не надав їм належної правової оцінки.

З огляду на викладене, суду апеляційної інстанції необхідно було правильно визначити, який розмір судового збору підлягав сплаті при поданні позивачем апеляційної скарги, та виходячи з цього розміру, наданих позивачем доказів, вирішити питання про можливість звільнення від сплати судового збору, його зменшення чи відстрочення, розстрочення.

Згідно з частиною першою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини 1 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Скасувати ухвалу судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.