Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Карпенко С.О.,

суддів: Амеліна В.І., Савченко В.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою її представником ОСОБА_2, на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 листопада 2014 року,

У грудні 2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 5 березня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 99 500 доларів США.

Того ж дня і між тими ж сторонами укладений договір іпотеки, відповідно до якого остання передала в іпотеку банку належне їй майно, а саме житловий будинок та земельну ділянку по вул. Петровського, 25 у смт. Димер Вишгородського району Київської області.

У порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 не виконує зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 3 грудня 2013 року виникла заборгованість в сумі 1 634 627,53 грн.

З огляду на зазначене, банк просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, дубліката правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки та виселити ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та проживають вказаному будинку.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 листопада 2014 року, позов задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок та земельну ділянку по вул. Петровського, 25 у смт. Димер Вишгородського району Київської області, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, дубліката правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення банком усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

Визначено початкову ціну предмета іпотеки для його реалізації в сумі 580 750 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 листопада 2014 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з положень договору, укладеного між сторонами, ст. ст. 526, 1054 ЦК України, Закону України "Про іпотеку" (898-15) та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки у обраний позивачем спосіб.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 березня 2014 року та ухвала апеляційного суду Київської області від 20 листопада 2014 року постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 листопада 2014 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.