Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Висоцької В.С., Гримич М.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_4, реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання недійсними наказів про передачу ділянок в оренду та договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації договорів оренди і витребування земельних ділянок, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 липня 2016 року,

У січні 2015 року прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області, назву якого змінено на керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області, в інтересах держави звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за результатами розгляду звернення директора колективного підприємства "Білоцерківхлібопродукт" встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення земельних ділянок на території Білоцерківського району Київської області в адміністративних межах Храпачівської сільської ради в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_4

Вказував, що 27 вересня 2013 року ОСОБА_4 звернувся із заявами до Головного управління Держземагенства у Київський області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Храпачівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Наказами Головного управління Держземагенства у Київській області від 02 жовтня 2013 року надано дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення чотирьох земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства орієнтовним розміром 69,2246 га, 20,5610 га, 15,2804 га і 11,9984 га на території Храпачівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Пізніше наказами Головного управління Держземагенства у Київській області від 22 листопада 2013 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та надано ОСОБА_4 в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки площею 69,2246 га, 20,5610 га, 15,2804 га та 11,9984 га на території Храпачівської сільської ради Київської області. В подальшому на підставі вказаних наказів 31 березня 2014 року між начальником управління Держземагенства у Білоцерківському районі як представником Головного управління та фізичною особою ОСОБА_4 укладено договори оренди зазначених земельних ділянок строком на 21 рік та підписано акти приймання-передачі земельних ділянок. Укладені договори оренди 28 квітня 2014 року були зареєстровані у Реєстраційній службі Білоцерківського міськрайонного управління юстиції.

Посилався, що передача земельних ділянок в оренду відбулася з порушенням вимог закону. Зокрема у поданих клопотаннях ОСОБА_4 не обґрунтував розміри земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку, необхідність отримання таких великих площ земельних ділянок, не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства та не надав підтвердження наявності у нього техніки, необхідної для обробітку такої площі землі. Крім того, вищевказаними земельними ділянками станом на 02 жовтня 2013 року користувалося товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Левада" (далі - ТОВ "Агрофірма "Левада"), а ОСОБА_4 не надав письмової згоди ТОВ "Агрофірма "Левада" про відмову підприємства від права користування вказаними земельними ділянками, що свідчить про недотримання порядку набуття і реалізації права на землю. Отже, зазначені вище накази Головного управління Держземагенства у Київській області прийнято з порушенням вимог земельного законодавства та Закону України "Про фермерське господарство" (973-15) , а тому вони підлягають визнанню недійсними та скасуванню, а укладені на їх підставі договори оренди на підставі статей 203, 215 ЦК України також належить визнати недійсними та скасувати.

Враховуючи викладене, прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 липня 2016 року, позов прокурора задоволено. Визнано недійсними і скасовано оспорювані прокурором накази Головного управління Держземагенства у Київській області від 02 жовтня 2013 року щодо надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проектів землеустрою. Визнано недійсними і скасовано накази Головного управління Держземагенства у Київській області від 22 листопада 2013 року, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та надано ОСОБА_4 в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки. Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені 31 березня 2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області в особі начальника управління Держземагенства у Білоцерківському районі Київської області та ОСОБА_4, які розташовані на території Храпачівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Скасовано рішення реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію від 28 квітня 2014 року договорів оренди земельних ділянок. Зобов'язано ОСОБА_4 повернути у користування держави земельні ділянки площею 69,2246 га, 20,5610 га, 15,2804 га та 11,9984 га, які розташовані на території Храпачівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 27 вересня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держземагентства у Київській області із клопотаннями про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення чотирьох земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, із зазначенням орієнтовних площ земельних ділянок, що знаходяться на території Храпачівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

На підставі вказаних клопотань наказами Головного управління Держземагентства у Київській області від 02 жовтня 2013 року ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства орієнтовними розмірами 69,2246 га, 20,5610 га, 15,2804 га та 11,9984 га.

Наказами Головного управління Держземагентства у Київській області від 22 листопада 2013 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та передано ОСОБА_4 в оренду строком на 21 рік земельні ділянки для ведення фермерського господарства площею 69,2246 га, 20,5610 га, 15,2804 га та 11,9984 га, які розташовані на території Храпачівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

На підставі вказаних наказів 31 березня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області /орендодавець/ в особі начальника управління Держземагенства у Білоцерківському районі Київської області та фізичною особою ОСОБА_4 /орендар/ укладено чотири договори оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею 69,2246 га, 20,5610 га, 15,2804 га та 11,9984 га строком на 21 рік, які розташовані на території Храпачівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

28 квітня 2014 року вказані договори оренди землі зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області.

Судом також встановлено, що, розглядаючи заяву ОСОБА_4 та видаючи накази про надання дозволу на розробку проекту і передачу ділянок в оренду, Головне управлінняДержземагенства у Київській області не дотрималось вимог Закону України "Про фермерське господарство" (973-15) та не дало оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірило доводів заявника, наведених на обґрунтування розміру земельної ділянки, не перевірило перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

Встановлено, що на момент видачі у 2013 році наказів Головного управління Держземагенства у Київській області фермерське господарство ОСОБА_4 взагалі не було засноване, сільськогосподарська техніка відсутня, наймані працівники відсутні.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 29 серпня 2014 року вчинено запис про реєстрацію фермерського господарства "Житні землі", керівником якого є ОСОБА_4 Згідно Статуту фермерського господарства "Житні землі" засновником і членом господарства є ОСОБА_4, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, місцезнаходження господарства - АДРЕСА_2.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

За правилом ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами 2 та 3 ст. 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Отже, ст. 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України (2768-14) , Законом України "Про фермерське господарство" (973-15) та іншими нормативно-правовими актами України. У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" (973-15) є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України (2768-14) - загальним.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України "Про фермерське господарство" (973-15) .

Так, згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство").

Частинами 2 та 4 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон Україн "Про фермерське господарство" (973-15) визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених ст. 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (ст. 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство" (973-15) ).

Крім того, Закон України "Про фермерське господарство" (973-15) передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону України "Про фермерське господарство" (973-15) не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови.

З огляду на зазначене, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку, що при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, згідно із ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціального по відношенню до ст. 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

У справі, яка переглядається, на обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, крім іншого, що ОСОБА_4 одержав в оренду для створення фермерського господарства чотири земельних ділянок площею 69,2246 га, 20,5610 га, 15,2804 га та 11,9984 га. При цьому ОСОБА_4 не обґрунтував в заяві необхідності одержання землі такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказав перспектив діяльності фермерського господарства, наявності в нього техніки для обробітку землі, не зазначив про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Вказані вище висновки, узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 03 лютого 2016 року № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16, яка відповідно до норм ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов обґрунтованого висновку, що розглядаючи заяву ОСОБА_4 та видаючи накази про надання дозволу на розробку проекту і передачу ділянок в оренду, Головне управління Держземагенства у Київській області не дотрималось вимог Закону України "Про фермерське господарство" (973-15) та не дало оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірило доводів заявника, наведених на обґрунтування розміру земельної ділянки, не перевірило перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Крім того, на момент видачі у 2013 році наказів Головного управлінняДержземагенства у Київській області фермерське господарство ОСОБА_4 взагалі не було засноване, сільськогосподарська техніка відсутня, наймані працівники відсутні.

Місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про задоволення позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.