Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Гримич М.К., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Дніпродзержинського технічного університету про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 2 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2016 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 10 грудня 2010 року, на підставі контракту з науково-педагогічним працівником від 10 грудня 2010 року, його було призначено на посаду доцента кафедри соціології ДДТУ, терміном з 10 грудня 2010 року по 9 грудня 2015 року. Згідно наказу від 30 листопада 2015 року його було звільнено з займаної посади 9 грудня 2015 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Зазначав, що звільнення відбулося з рядом порушень, а саме, його звільнили з посади 9 грудня 2015 року наказом від 30 листопада 2015 року за 10 днів до закінчення строку дії його контракту; ректор, підписуючи наказ про звільнення, порушив вимоги п.6.2.1 контракту; його звільнили серед навчального року; наказ про звільнення суперечить вимогам Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки на 2011-2015 роки.

Ураховуючи наведене, просив визнати недійсним та скасувати наказ від 30 листопада 2015 року про його звільнення згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України; поновити його на роботі, на раніше займаній посаді доцента кафедри філософії та історії України; стягнути суму заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу в розмірі 18 834 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 2 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди на підставі наданих сторонами доказів, яким дали оцінку відповідно до ст. 212 ЦПК України, встановили фактичні обставини справи та прийшли до вірного висновку, що звільнення позивача проведено з дотриманням норм трудового законодавства.

Судами встановлено, що трудовий договір укладався у формі контракту, за умовами якого термін роботи позивача встановлено з 10 грудня 2010 року по 9 грудня 2015 року, наказу про прийняття на роботу, в якому зазначено наведений термін роботи позивача на підставі його заяви від

9 грудня 2010 року, в якій останній власноручно зазначив термін роботи саме до 9 грудня 2015 року. Після закінчення строку дії договору роботодавець мав право на його розірвання. Звільнення з наведених підстав не передбачає попередньої згоди профспілкового комітету.

Доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції перевірив та вірно відхилив.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 2 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.