Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Демяносова М.В., Іваненко Ю.Г., Коротуна В.М., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_9, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року,

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (далі - ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія") на користь ОСОБА_6 страхове відшкодування в сумі 17 610, 60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 грн.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційноїінстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, враховуючи аварійний сертифікат № 49/02/14, виходив із того, що з ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" на користь позивача підлягає стягненню 17 610 грн 60 коп. на відшкодування матеріального збитку.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції та виходив із того, що відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на користь позивача підлягає відшкодуванню різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, оскільки транспортний засіб є фактично знищеним.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з наступних підстав.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судами встановлено, що 8 грудня 2013 року на перехресті вул. К. Лібкнехта та вул. Тельмана в м. Дніпропетровську відбулась ДТП за участю автомобілів марки "Камаз", державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_7 та автомобілем марки "Мерседес-Бенц", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, внаслідок якої автомобіль ОСОБА_6 зазнав механічних ушкоджень.

Власником автомобіля марки "Камаз", державний номерний знак НОМЕР_1, є ОСОБА_8, а автомобіля марки "Мерседес-Бенц", державний номерний знак НОМЕР_2 - ОСОБА_9

Згідно нотаріально посвідченої довіреності від 9 грудня 2013 року на момент ДТП право керування та розпорядження автомобілем марки "Мерседес-Бенц", державний номерний знак НОМЕР_2, передано позивачу.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2014 року за фактом ДТП водія ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення в сумі 425 грн.

Згідно висновку експертного дослідження від 23 грудня 2013 року № 1658 вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля марки "Мерседес-Бенц" складає 65029 грн 79 коп.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Камаз" була застрахована згідно договору обов'язкового страхування в ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія".

Заперечуючи проти задоволення позову, ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" зазначало, що відповідно до аварійного сертифікату про оцінку вартості аварійно пошкодженого колісного транспортного засобу ринкова вартість автомобіля на момент пошкодження становила - 66 411 грн 25 коп., а вартість аварійно пошкодженого транспортного засобу становить 48 800 грн 65 коп., а тому відповідно до вимог ст. ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відшкодуванню підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП у розмірі 17 610 грн 60 коп.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п. 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) , якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, при вирішенні питання про розмір збитків, які підлягають відшкодуванню в зв'язку з пошкодженням автомобіля, з'ясуванню підлягають вартість транспортного засобу, вартість його ремонту і зазначені обставини повинні бути оцінені з точки зору економічної обґрунтованості ремонту; при цьому розмір страхового відшкодування залежить і від того, чи погоджується власник транспортного засобу на визнання такого транспортного засобу фізично знищеним.

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди, апеляційний суд вищезазначене залишив поза увагою та дійшов передчасного висновку про стягнення з ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" на користь позивача 17 610 грн 60 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Враховуючи зазначене, ухвала апеляційного суду в частині відшкодування матеріальної шкоди не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи у зазначеній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Разом із тим ухвала апеляційного суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 грн, стягненні пені, витрат на правову допомогу, витрат за проведення автотоварознавчого дослідження є таким, що відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України, а тому підстави для її скасування в зазначених частинах відсутні.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року в частині відшкодування матеріальної шкоди скасувати.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В інших частинах ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.