Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Заїки М.М., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року

у справі за позовом Південної митниці Міндоходів до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (далі - ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Одєтєкс" (далі - ТОВ "Одєтєкс"), про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

У грудні 2013 року Південна митниця Міндоходів звернулася до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Одеській області Середи В.Ю. від 28 жовтня 2013 року про накладення штрафу у розмірі 1360,00 грн. В обґрунтування позову позивач зазначив, що митниця не мала можливості з поважних причин виконати вимоги виконавчого документу, оскільки дія нормативно-правового акту на підставі якого боржника зобов'язано скласти та надати висновок органу казначейської служби про повернення стягувачу надмірно сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 67975,78 грн не поширювалась на виконання судових рішень про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів. Посилаючись на те, що позивач неодноразово звертався до суду із заявою про роз'яснення судового рішення, що є підставою для зупинення перебігу строку його виконання, просив суд задовольнити позов.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в позові за інших підстав.

У касаційній скарзі Одеська митниця Державної фіскальної служби порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема Законів України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (606-14) (далі - Закон № 606-ХІV (606-14) ), від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" (далі - Закон № 202/98-ВР (202/98-ВР) ). Зазначає, що суди не дали належної правової оцінки обставинам та доводам позивача про те, що судове рішення не виконувалось з поважних причин. Водночас, не залучення до участі у справі належного відповідача, не може обмежувати право на захист порушеного права.

Відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Одеській області у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Вказує, що оскільки судове рішення боржником не було виконане, постанова про накладення штрафу прийнята відповідачем правомірно. Просить рішення судів залишити без змін.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 13 травня 2013 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження ВП № 37837938 за виконавчим листом, виданого 05 березня 2013 року Одеським апеляційним адміністративним судом у справі № 1570/4911/2012, згідно з яким Південну митницю зобов'язано скласти і надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення ТОВ "Одєтєкс" надмірно сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 67 975,78 грн.

Листом від 13 червня 2013 року № 11/4.1-13/7229 Південна митниця повідомила відповідача, що нормативно - правовий акт, на підставі якого боржника зобов'язано скласти та надати висновок, не застосовується у процедурі примусового виконання судових рішень про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, у зв'язку з чим Південною митницею направлено заяву до Одеського окружного адміністративного суду про роз'яснення постанови суду від 23 жовтня 2012 року у справі № 1570/4911/2012. Водночас, у цьому листі позивач заявив клопотання про зупинення виконавчого провадження до вирішення питання щодо розгляду цієї заяви.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року заяву Південної митниці про роз'яснення судового рішення задоволено та роз'яснено постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року по справі № 1570/4911/2012 в частині зобов'язання Південної митниці скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення ТОВ "ОДЄТЕКС" надмірно сплаченого податку на додану вартість наступним чином: Південна митниця зобов'язана скласти та надати висновок за встановленою чинним законодавством формою Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення ТОВ "ОДЄТЕКС" надмірно сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 67975,78 грн.

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Листом від 05 серпня 2013 року № 09.1-13937/В-3/169 відповідач повторно зобов'язав Південну митницю виконати вимоги виконавчого листа, а саме: скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення ТОВ "Одєтєкс" надмірно сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 67975,78 грн і повідомити ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області про вжиті заходи.

Одночасно боржника попереджено про застосування штрафних санкцій у разі невиконання без поважних причин вимог виконавчого документу.

Враховуючи те, що листом від 14 серпня 2013 року № 11/4.1-13/7361 Південна митниця знову повідомила ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області про неможливість виконати рішення суду з тих-же підстав, які нею зазначались раніше, 16 серпня 2013 року державним виконавцем прийнято постанову про накладення на Південну митницю штрафу у розмірі 680,00 грн відповідно до статті 89 Закону № 606-ХІV за невиконання без поважних причин виконавчого листа № 1570/4911/2012 (а.с.72-73).

Посилаючись на те, що Південна митниця Міндоходів не є стороною у справі № 1570/4911/2012 та стороною виконавчого провадження ВП № 37837938, позивач надіслав ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області лист від 22 серпня 2013 року № 3.1-01-6/3881, в якому просив зупинити виконавче провадження до вирішення судом питання щодо заміни сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року заяву Південної митниці Міндоходів про заміну сторони виконавчого провадження задоволено та замінено сторону виконавчого провадження у справі № 1570/4911/2012, зокрема, боржника - Південну митницю на Південну митницю Міндоходів.

На підставі цього рішення, 26 вересня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони у виконавчому провадженні ВП № 37837938, копію якої направлено боржнику до відома.

Враховуючи те, що станом на 07 жовтня 2013 року відомостей про виконання судового рішення боржник не надав, 28 жовтня 2013 року старшим державним виконавцем прийнято постанову про накладення на Південну митницю Міндоходів 1360,00 грн штрафу за невиконання без поважних причин виконавчого листа № 1570/4911/2012.

Вирішуючи спір та відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що постанова від 28 жовтня 2013 року про накладення на боржника штрафу є правомірною.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області не може бути відповідачем в адміністративному процесі відповідно до норм статті 181 КАС України.

Проте з такими висновками погодитись неможливо.

Згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом статей 3, 6, частини 3 статті 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, який на думку позивача порушив його права, свободу чи інтерес. Саме позивач зазначає особу, яка повинна відповідати за позовом.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби урегульовані статтею 181 КАС України, відповідно до частини 3 якої, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції; районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області не відноситься до органів державної виконавчої служби, які можуть бути відповідачами у справах, що розглядаються за нормами статті 181 КАС України.

Разом з тим, залучення до участі у справі як відповідача відповідного органу державної виконавчої служби не можна вважати заміною відповідача, яку необхідно погоджувати з позивачем згідно із статтею 52 КАС України.

В позовній заяві Південна митниця Міндоходів відповідачем зазначила ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області, на виконанні у якого перебував виконавчий документ про зобов'язання Південної митниці вчинити дії.

Приймаючи позовну заяву, суд першої інстанції в порушення вимог пункту 3 частини 1 статті 106 КАС України на це уваги не звернув.

Висновок апеляційної суду про те, що вирішення судом першої інстанції спору за участю відповідача - неналежного органу Державної виконавчої служби є підставою для скасування судового рішення та відмови в позові, не відповідає вимогам закону та означає, що справу розглянуто без сторони.

Таким чином, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив в позові з мотивів участі у розгляді справи неналежного органу Державної виконавчої служби - ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області.

Згідно із частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.