6-44659св14 Про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - 04.11.2015 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, треті особи: Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", ОСОБА_5, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 08 жовтня 2014 року, -

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого нотаріусом 20 серпня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 80 464, 90 доларів США - за тілом кредиту та 10 330, 52 доларів США процентів.

Зазначала, що виконавчий напис вчинено нотаріусом без відповідних документів, що підтверджують безспірність її заборгованості перед банком. Крім того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2012 року з неї на користь відповідача стягнуто заборгованість у розмірі 85 619, 22 доларів США (80 747, 24 доларів США - тіло кредиту, 2 569, 18 доларів США - проценти, 2 302, 80 доларів США - пеня, 275 грн - штраф), яка виникла станом на 13 січня 2010 року. Це рішення виконується нею добровільно на підставі ухвали суду про розстрочку його виконання, наявність двох виконавчих документів - і виконавчого напису нотаріуса, і виконавчого листа суду призведе до подвійності стягнення, що забороняється законодавством.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08 жовтня 2014 року, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У справі встановлено, що за кредитним договором від 25 червня 2008 року ОСОБА_3 отримала від ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", правонаступником якого за договором про відступлення права вимоги від 26 листопада 2010 року є ТОВ "ОТП Факторинг Україна", кредитні кошти у розмірі 84 700 доларів США на придбання нерухомого майна з кінцевим строком повернення 25 червня 2033 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитом ОСОБА_3 передала придбану за рахунок кредиту квартиру АДРЕСА_1 за договором від 25 червня 2008 року. Виконання кредитного зобов'язання забезпечено також порукою ОСОБА_5

Внаслідок неналежного виконання позичальником строку та порядку погашення кредиту рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2013 року, стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість у розмірі 85 619, 22 доларів США (80 747, 24 доларів США - тіло кредиту, 2 569, 18 доларів США - проценти, 2 302, 80 доларів США - пеня, 275 грн - штраф), яка виникла станом на 13 січня 2010 року.

У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду першої інстанції із заявою про розстрочення виконання вищезазначеного рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що в неї склалися обставини, які значно утруднюють виконання рішення, а саме: вагітність та знаходження на її утриманні малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 квітня 2014 року, заяву ОСОБА_3 задоволено. Розстрочено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2012 року.

Встановлено спосіб виконання рішення, а саме: щомісяця, з дати набрання ухвалою чинності, ОСОБА_3 повинна сплачувати на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" 11 418, 20 грн, що рівнозначно розстроченню виконання рішення на п'ять років.

За заявою ТОВ "ОТП Факторинг Україна" 20 серпня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 80 464, 90 доларів США - за тілом кредиту та 10 330, 52 доларів США процентів. Період стягнення - із 25 червня 2008 року по 26 листопада 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" (у редакції станом на дату вчинення виконавчого напису) передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За п. 2.3. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) (діяв на момент вчинення виконавчого напису), вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

ОСОБА_3 вимога про усунення порушень надіслана із дотриманням наведеної норми (а. с. 75, 76).

Згідно п. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів

, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (1172-99-п) .

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса" (1172-99-п) для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Виконавчий напис нотаріуса від 20 серпня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки вчинено на підставі наданого відповідачем кредитного договору, договору іпотеки, розрахунку заборгованості, за яким відсутнє внесення боржником платежів на погашення кредиту у період із 21 травня 2013 року (набрання законної сили рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2012 року) до 20 серпня 2013 року; досудової вимоги про усунення порушень, надісланої на адресу іпотекодавця 03 червня 2013 року у встановленому законом порядку. Вказана у виконавчому написі нотаріуса сума боргу за розміром та періодом нарахування є ідентичною до зазначеної у досудовій вимозі.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-73цс13 від 04 вересня 2013 року, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.

Виходячи із системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (435-15) (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-1206цс15 від 23 вересня 2015 року), зокрема й права на стягнення процентів, нарахованих після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості та включених до суми боргу за виконавчим написом.

З урахуванням викладеного суди дійшли обґрунтованого висновку про відповідність вчинення виконавчого напису умовам, що визначені Законом України "Про нотаріат" (3425-12) та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПКУ, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 08 жовтня 2014 року залишити без змін.