Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Мартинюка В.І., Мостової Г.І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, за касаційними скаргами публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" та ОСОБА_6 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 04 березня 2015 року,

У вересні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що він працював у відповідача шліфувальником та по сумісництву на ДП "ВС-Партнер" ВАТ "Вібросепаратор". 14 березня 2012 року його було звільнено з роботи по п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. При звільненні з ним не було проведено повного розрахунку.

З урахуванням наведеного, просив суд стягнути на свою користь 7 121,28 грн заборгованості із виплати заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та 10 000,00 грн моральної шкоди.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 14 січня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Вібросепаратор" на користь ОСОБА_6 16 705,78 грн заборгованості по заробітній платі, 8 584,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 1 000,00 грн моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 18 вересня 2014 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 січня 2014 року в частині стягнення заробітної плати змінено. Розмір стягнутої з ПАТ "Вібросепаратор" на користь ОСОБА_6 заборгованості по заробітній платі зменшено до 7 121,78 грн. В частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року рішення апеляційного суду Житомирської області від 18 вересня 2014 року в частині вирішення спору про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано, справа в цій частині направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 04 березня 2015 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 січня 2014 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Вібросепаратор" порушує питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій із ухваленням нового рішення, яким відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати апеляційного суду та змінити рішення районного суду в частині вирішення спору про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 55 691,68 грн.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ "Вібросепаратор" не підлягає задоволенню, в той час як касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без змін рішення районного суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні апеляційний суд, виходив з того, що в день звільнення з позивачем не було проведено повного розрахунку із виплати заробітної плати. При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками Корольовського районного суду м. Житомира про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за 8 місяців.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, що з 25 червня 2007 року по 14 березня 2012 року ОСОБА_6 працював у ПАТ "Вібросепаратор".

Згідно з довідками від 16 березня 2012 року та від 14 серпня 2013 року № 552, виданими ПАТ "Вібросепаратор", заборгованість останнього із заробітної плати перед ОСОБА_6 становить 7 121,78 грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини.

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 (v004p710-12) у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Разом з тим, у порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України апеляційний суд не з'ясував день фактичного розрахунку з ОСОБА_6, не навів жодних мотивів стягнення середнього заробітку саме за 8 місяців та не звернув уваги на роз'яснення викладені у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) , відповідно до яких суд стягує на користь працівника середній заробіток по день постановлення рішення.

Допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, з огляду на що судове рішення суду апеляційної інстанції на підставі ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги ПАТ "Вібросепаратор" на увагу не заслуговують, оскільки зводяться до переоцінки доказів, з огляду на що вона не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" відхилити.

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 04 березня 2015 року скасувати та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.