Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дем'яносова М.В., Коротуна В.М., Маляренка А.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Мистецького об'єднання "Елегія", третя особа - Івано-Франківська обласна рада, про скасування наказу про звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2015 року,

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що з січня 2002 року працював у Мистецького об'єднання "Елегія" (далі МО "Елегія"), однак наказам від 04 вересня 2008 року № 7 його та інших працівників МО "Елегія" було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з введенням процедури ліквідації.

Даний наказ ОСОБА_4 вважає незаконним, оскільки в порушення вимог трудового законодавства такий не був доведений до відома позивача у встановлені строки. Крім того, не було вжито заходів щодо виплати вихідної допомоги та сприяння працевлаштуванню вивільнених працівників.

Крім того, з 01 грудня 2006 року і по даний час з вини відповідача з ним не проведено розрахунку по заробітній платі, що є порушенням вимог ст. 116 КЗпП України та є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП України), а також для проведення індексації заробітної плати в межах прожиткового мінімуму з моменту виплат і по даний час.

З урахуванням наведеного та уточнення позовних вимог ОСОБА_4 просив суд скасувати наказ від 04 вересня 2008 року № 7 про звільнення працівників МО "Елегія"; зобов'язати МО "Елегія" виплатити на користь позивача заборгованість по заробітній платі, а саме середній заробіток за час затримання середньомісячної заробітної плати по день фактичного розрахунку (за період з 01 грудня 2006 року по даний час) у розмірі 107 184 грн; зобов'язати МО "Елегія" провести індексацію заробітної плати у межах прожиткового мінімуму з моменту невиплат по даний час; стягнути з МО "Елегія" на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2015 року, залишем без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, правильно застосувавши положення ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, на підставі поданих сторонами доказів, які оцінені відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, обґрунтовано виходив із того, що відсутні підстав для здійснення нарахування та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку та стягнення моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 29 квітня 2015 року та ухвала апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.