6-24486св15 Про зменшення розміру аліментів - 21.10.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Сумської області від 07 липня 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням апеляційного суду Сумської області від 13 березня 2014 року з нього на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 3 тис. грн. щомісячно, починаючи з 09 вересня 2013 року і до повноліття дитини. Посилаючись на те, що стан його здоров'я та матеріальний стан погіршились, він потребує додаткових витрат на лікування, а також на те, що на його утриманні знаходиться непрацездатна мати, позивач просив зменшити розмір аліментів до ј частини від усіх його доходів.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05 червня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 07 липня 2015 року рішення районного суду скасовано. Позов ОСОБА_3 задоволено. Змінено розмір аліментів, стягнутих на підставі рішення апеляційного суду Сумської області від 13 березня 2014 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 3 тис. грн. щомісячно до ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 07 липня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, передаючи права засновника підприємства, відчужуючи нерухоме майно та передаючи транспортні засоби в безкоштовну оренду, створював штучні умови для зменшення розміру стягуваних із нього аліментів, тому підстав для зменшення аліментів, що з нього стягуються, немає, так як він має можливість виплачувати стягнуті аліменти.

Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що позивач припинив свою підприємницьку діяльність, не отримує доходів з різних джерел, а отримує виключно заробітну плату як директор підприємства у розмірі 1 071 грн. 11 коп. та пенсію у розмірі 1 665 грн. 85 коп., що є підставою для зменшення розміру аліментів на утримання його дитини.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що рішенням апеляційного суду Сумської області від 13 березня 2014 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання їхнього сина ОСОБА_5 у розмірі 3 тис. грн. щомісячно починаючи з 09 вересня 2013 року до повноліття дитини.

Уже через шість місяців після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, пПрред'являючи позов, ОСОБА_3 посилався на те, що після ухвалення зазначеного рішення суду стан його здоров'я та матеріальний становище погіршились, він потребує додаткових витрат на лікування, а також на те, що на його утриманні знаходиться непрацездатна матір.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність умов для зменшення розміру аліментів, оскільки відчуження нерухомого маойна та передача в оренду автомобіля не можуть вважатися погіршенням матеріального стану, оскільки за відчужене майно ОСОБА_3 отримав грошові кошти, а за передачу майна в оренду отримує орендну плату. .

Крім того, при ухваленні рішення 13 березня 2014 року апеляційним судом Сумської області булио врахованіо розміри пенсії та заробітної платні, наявність у нього матері пенсійного віку та її майновий стан, а також стан його здоров'я, зокрема групу інвалідності, яка з того часу не змінилася.

При цьому з моменту ухвалення зазначеного рішення та до звернення ОСОБА_3 із даним позовом минуло лише 6 місяців і позивач не надав безспірних, достатніх та достовірних доказів того, що є підстави, передбачені законом, для зменшення розміру стягнутих аліментів., позивач не створив нову сім'ю, у нього не народилися інші діти, які б перебували на його утриманні.

Посилання позивача на те, що він не отримує доходів з різних джерел спростовується матеріалами справи та встановленими у справі обставинами, зокрема тим, що один зі своїх автомобілів та одну з квартир він передав в оренду, а, відтак, отримує дохід., який не є регулярним.

Отже, висновок апеляційного суду про погіршення майнового стану позивача та його здоров'я після ухвалення рішення про стягнення аліментів обгрунтованообґрунтовано на припущеннях, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно встановив усі фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно визначився із тим, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню, правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 07 липня 2015 року скасувати, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 червня 2015 року залишити в силі.