Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Коротуна В.М., Попович О.В.,

Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2015 року,

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (провадження в частині позовних вимог, заявлених банком до ОСОБА_4 закрито у зв'язку зі смертю останньої) про стягнення заборгованості за договором укладеним 24 вересня 2008 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Однак умови укладеного договору не виконує, в наслідок чого утворилася заборгованість.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2015 року позовні вимоги банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" борг за договором від 24 вересня 2008 року в розмірі 9 995 грн 93 коп., 1 тис. грн на юридичну допомогу та судовий збір у розмірі 229 грн 40 коп.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2015 року в частині стягнення понесених витрат на юридичну допомогу в сумі 1 тис. грн скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку.

Касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений термін.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Установлено, що 24 вересня 2008 року ОСОБА_3 підписав заяву, яка разом із пам'яткою клієнта, умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами є договором, укладеним між ним та банком, про надання банківських послуг (а. с. 9).

Відповідно до вказаного договору банк надав ОСОБА_3 платіжну картку із встановленим лімітом 5 тис. грн., зі сплатою 36 % річних за користування кредитними коштами.

На забезпечення вказаного кредитного договору було укладено договір поруки з ОСОБА_4, яка померла, і провадження стосовно неї закрито.

Строк дії і сам договір відповідно до його умов не пролонгувався і не змінювався додатковою угодою.

ОСОБА_3 належним чином не виконував умови укладеного договору, в результаті чого виникла заборгованість.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Матеріали справи не містять доказів. наданих відповідачем, щодо непідписання зазначеної заяви, невірного розрахунку заборгованості тощо, які б спростували вимоги, заявлені банком.

Отже, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи, з дотриманням норм процесуального права.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Обставини справи досліджено повно, зібраним доказам надана оцінка.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права при його ухваленні, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення, та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком судів по їх оцінці, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 334, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2015 року в частині, що залишена без змін рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2015 року, та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.