Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 22 червня 2015 року,

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 29 грудня 2011 року між цим банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 20.1.000293В, за яким останній отримав кредит у розмірі 250 тис. грн зі сплатою 22 % річних із кінцевим терміном повернення 29 грудня 2016 року. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 29 грудня 2011 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 20.1.000293-1, згідно з яким поручитель на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання перед банком у повному обсязі відповідати за зобов'язаннями позичальника. Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе за кредитним договором зобов'язання зі своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, тому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 243 383 грн 93 коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати у справі.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 22 червня 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "ВТБ Банк" заборгованість за кредитом у сумі 238 336 грн 71 коп., яка утворилася станом на 10 жовтня 2014 року.

Вирішено питання про судові витрати.

У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Задовольняючи частково указаний позов та стягуючи, зокрема із поручителя ОСОБА_5 солідарно із боржником заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку відповідно до вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, правильно виходив із доведеності та обґрунтованості зазначених позовних вимог, наявності правових підстав, передбачених ст. ст. 526, 553, 554, 610, 626- 629, 1050, 1054 ЦК України.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії касаційного перегляду справи недопустимо.

Отже, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 22 червня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.