6-22774св15 Про захист прав споживача, відшкодування завданих внаслідок вчасного неповернення грошових коштів збитків - 21.10.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про захист прав споживача, відшкодування завданих внаслідок вчасного неповернення грошових коштів збитків, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 11 жовтня 2013 року вона уклала з Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк") договір банківського вкладу № 662736/2013, за умовами якого вона передала відповідачу грошові кошти зі сплатою 9,6 % річних на суму вкладу терміном до 11 листопада 2014 року включно. Проте після закінчення дії договору відповідач не повернув їй суму вкладу та нараховані проценти, чим порушив умови договору.

Уточнивши під час розгляду справи вимоги позову, ОСОБА_3 остаточно просила стягнути з відповідача на свою користь проценти за користування грошовими коштами у розмірі 9,6 річних за період із 11 листопада до 20 листопада 2014 року у сумі 81,08 доларів США; 3 % річних у сумі 25,34 доларів США; неустойку у сумі 308,25 доларів США; грошові кошти за депозитним вкладом у сумі 28 486 доларів США та стягнути з відповідача грошові кошти за депозитним вкладом і нараховані проценти у сумі 2 339,72 доларів США за використання її коштів за період з 11 жовтня 2013 року до 10 листопада 2014 року. Також просила зобов'язати відповідача виконати вимоги за S.W.I.F.T переказом на суму 16 404 долари США з комісійними послугами 1 % на надані реквізити.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на користь ОСОБА_3 проценти за користування грошовими коштами у розмірі 9,6 річних із 11 листопада до 20 листопада 2014 року у сумі 81,08 доларів США; 3 % річних у сумі 25,34 доларів США; неустойку у сумі 308,25 доларів США; грошові кошти за депозитним вкладом у розмірі 28 486 доларів США; нараховані проценти у сумі 2 339,72 доларів США за використання коштів із 11 жовтня 2013 року до 10 листопада 2014 року.

Зобов'язано ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" виконати вимоги за S.W.I.F.T переказом на суму 16 404 долари США із комісійними послугами 1 % на надані реквізити.

У касаційній скарзі ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій не відповідають зазначеним нормам процесуального права.

Задовольняючи указаний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами у справі депозитного договору, та незважаючи на неодноразові звернення позивача, не повернув їй суми вкладу.

Крім того, суд зазначив, що оскільки банк не виконав S.W.I.F.T переказ в інший банк, він повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, таким чином, дійшов висновку про зобов'язання ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" виконати вимоги за S.W.I.F.T переказом на суму 16 404 долари США з комісійними послугами 1 % на надані реквізити.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги відповідача про своєчасне повернення позивачу суми вкладу за договором шляхом перерахування на її поточний рахунок № НОМЕР_1, оскільки, як зазначив апеляційний суд, зобов'язання банку із повернення депозиту за договором банківського вкладу вважається виконаним лише з моменту повернення вкладу вкладникові наявними коштами або наданням іншої реальної можливості отримати вклад і розпорядитися ним на свій розсуд.

Однак із указаними висновками погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України установлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч. ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

На порушення вищенаведених норм процесуального права суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не надав належної оцінки як доказу укладеному між сторонами у справі договору банківського вкладу від 11 жовтня 2013 року № 662736/2013, не дослідив у достатньому обсязі його умов, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Умовами вищевказаного договору, зокрема п. 1.2, передбачено, що банк відкриває на ім'я вкладника картковий рахунок (рахунок - кореспондент) № НОМЕР_2/НОМЕР_3, код банку - 380537, на який банк перераховує нараховані проценти за збереження вкладу та може бути перерахований вклад за закінченням строку його дії (а. с. 4).

Так, звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_3 до позовної заяви додала банківську виписку із вкладного (депозитного) рахунка за договором банківського вкладу від 11 жовтня 2013 року № 662736/2013, за період із 11 жовтня 2013 року до 14 листопада 2014 року, згідно з якою 11 листопада 2014 року повернуто депозитний вклад у сумі 28 486 доларів США за вказаним договором шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_1.

За таких обставин помилковим є висновок суду, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами у справі депозитного договору та незважаючи на неодноразові звернення позивача не повернув їй суми вкладу.

Стягуючи з ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на користь ОСОБА_3 суму вкладу, проценти за користування грошовими коштами, три проценти річних, неустойку за порушення виконання взятих за договором зобов'язань та одночасно зобов'язуючи банк виконати вимоги за S.W.I.F.T переказом на цю ж грошову суму, суд залишив поза увагою положення ч. 1 ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції допущено грубі порушення норм процесуального права, а саме: у справі відсутні зворотні поштові повідомлення про отримання відповідачем судових повісток про виклик на судові засідання, тому суд у рішенні безпідставно зазначив, що відповідач повідомлений належним чином про день, час і місце слухання справи; прийнявши 23 лютого 2015 року, тобто у день ухвалення рішення у справі, від позивача уточнення позовної заяви (а. с. 16), суд не відклав розгляду справи та не направив відповідачу копії уточненої позовної заяви, тим самим позбавивши відповідача права на отримання уточнень до позовної заяви та, відповідно, надання своїх пояснень суду.

Оскільки суди першої й апеляційної інстанцій всупереч вимогам ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України порушили норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тому колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалені у справі судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.