Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.

суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф., Черненко В.А., Штелик С.П.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" до ОСОБА_1 про визнання недійсним нікчемного договору, визнання відсутності прав за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2015 року, -

У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" (далі - ПАТ "КБ "Даніель") звернулось до суду з указаним позовом, в якому просило визнати недійсним нікчемний договір банківського вкладу "Швидкий прибуток" від 16 січня 2014 року; визнати відсутнім право ОСОБА_1 на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів за вказаним договором банківського вкладу.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 16 січня 2014 року між банком в особі заступника голови правління Богданової О.В., що діяла на підставі посвідченої нотаріусом довіреності від 12 грудня 2013 року, та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу "Швидкий прибуток", за яким було розміщено вклад з 16 січня 2014 року по 15 лютого 2014 року. Вказував, що 16 січня 2014 pоку ПАТ "КБ "Даніель" віднесено до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління Національного банку України від 16 січня 2014 року № 14 та рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 16 січня 2014 року № 1 розпочато процедуру здійснення тимчасової адміністрації в банку, яку запроваджено з 16 січня 2014 року по 16 квітня 2014 року. Відповідно до пункту 3 вказаного рішення, уповноваженою особою Фонду призначено ОСОБА_3 Вказував, що відповідно до ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" повноваження органів управління банку та органів контролю призупинились, а тому вони не мали права укладати договори.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2015 року, у задоволенні позову ПАТ "КБ "Даніель" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "КБ "Даніель", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що на вкладника не може бути покладений ризик пов'язаний з наслідками дій працівників банку, оскільки ОСОБА_1 не було повідомлено про прийняті відносно банка рішення щодо його діяльності 16 січня 2014 року.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Вказаним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 16 січня 2014 року між ПАТ "КБ "Даніель" в особі заступника голови правління Богданової О.В., що діяла на підставі посвідченої нотаріусом довіреності від 12 грудня 2013 року, та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу "Швидкий прибуток", за яким було розміщено вклад з 16 січня 2014 року по 15 лютого 2014 року.

Постановою правління Національного банку України від 16 січня 2014 року № 14 ПАТ "КБ "Даніель" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 16 січня 2014 року № 1 розпочато процедуру здійснення тимчасової адміністрації в банку, яку запроваджено з 16 січня 2014 року по 16 квітня 2014 року. Відповідно до пункту 3 вказаного рішення уповноваженою особою Фонду призначено ОСОБА_3

Відповідно до Постанови правління Національного банку України від 15 квітня 2014 року № 217 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Даніель" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16 квітня 2014 року № 29 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "КБ "Даніель" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Даніель" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду ОСОБА_3 з 17 години 30 хвилин 16 квітня 2014 року по 15 квітня 2015 року.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб " (4452-17) (далі - Закон), який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб " тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17)

є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону

з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення виконує повноваження органів управління банку, приймає до свого відання майно (кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу та виконує функції з управління та реалізації майна банку, у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб (п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 48 Закону).

Суди, ухвалюючи рішення, зазначене не врахували, не звернули уваги на те, що з 16 січня 2014 року розпочато процедуру введення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Даніель" та призначено уповноваженою особою Фонду - ОСОБА_3, і з цього часу банк не мав права здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто фактично позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів, у тому числі здійснювати розміщення вкладу ОСОБА_1

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.