Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Коротун В.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Згурівського районного суду Київської області від 23 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до селянського фермерського господарства "Риск", третя особа - відділ Держземагенства у Згурівському районі Київської області, про визнання договору оренди землі недійсним,

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до СФГ "Риск", третя особа - відділ Держземагенства у Згурівському районі Київської області, про визнання договору оренди землі недійсним.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 23 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Статтею 335 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що спірний договір оренди землі є укладений з моменту його підписання - 01 вересня 2010 року, оскільки його реєстрація не може змінювати моменту його укладення. Крім того, позивачкою, у порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення її прав як орендодавця, які полягають у відсутності у спірному договорі істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Із оскаржуваних судових рішень, доданих до скарги матеріалів вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

У відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_3 до селянського фермерського господарства "Риск", третя особа - відділ Держземагенства у Згурівському районі Київської області, про визнання договору оренди землі недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Згурівського районного суду Київської області від 23 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2015 року відмовити.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

ухвала оскарженню не підлягає.