Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Штелик С.П.,Луспеника Д.Д., Черненко В.А.розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до прокуратури м. Нетішин, прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів прокуратури та суду, за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 28 квітня 2015 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вищезазначеним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що постановою прокурора м. Нетішин від 08 лютого 2008 року щодо неї було порушено кримінальну справу за ознаками ч. 2 ст. 172 КК України та ч. 1 ст. 175 КК України.

Вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 31 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 03 березня 2010 року, ОСОБА_4 визнано винною у вчинені злочинів передбачених ч. 2 ст. 172 КК України та ч. 1 ст. 175 КК України та засуджено до покарання у вигляді штрафу в розмірі 2 000 грн.

Ухвалою Верховного Суду України від 07 квітня 2011 року вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 31 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 03 березня 2010 року скасовано, справу направлено на нове розслідування.

Постановою слідчого прокуратури м. Нетішина від 14 жовтня 2011 року кримінальну справу в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 175 КК України закрито у зв'язку з відсутністю у її діях складу злочину.

14 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу за ознакою ч. 1 ст. 172 КК України та перекваліфіковано її дії із ч. 1 ст. 366 КК України на ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України та порушено кримінальну справу за ознаками вказаних злочинів.

Вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14 листопада 2012 року її було визнано винною та засуджено за ч. ч. 1, 2 ст. 172, ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України та призначено покарання у вигляді 1190 грн штрафу.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 23 січня 2013 року вирок суду скасовано з поверненням справи на додаткове розслідування.

Постановами слідчого кримінальне провадження було закрите у зв'язку з відсутністю у її діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 172, ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України.

ОСОБА_4 зазначала, що в процесі до судового слідства їй незаконно було пред'явлено обвинувачення, незаконно застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та доставку в суд під вартою, незаконно накладено арешт на майно, двічі оголошували в розшук.

Вказуючи на незаконність притягнення її до кримінальної відповідальності, просила відшкодувати заподіяну їй моральну шкоду, яку позивач оцінює в 800 000 грн, та матеріальну шкоду в сумі 5 453 312 грн 85 коп., яка складається з втраченого доходу від підприємницької діяльності, незаконно нарахованого податкового боргу, боргу за кредитними договорами та боргу та втрат за невиконання нею зобов'язань за договором купівлі-продажу будинку.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з відповідного рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на користь ОСОБА_4 85 260 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Зобов'язано прокуратуру Хмельницької області надати ОСОБА_4 письмову інформацію про відсутність у неї судимості та зняти арешт з усього належного їй майна, що був накладений в процесі досудового слідства.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 28 квітня 2015 року рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2015 року змінено.

Абзац перший резолютивної частини рішення викладено в новій редакції, згідно із якою позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на користь ОСОБА_4 85 260 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішення в частині зобов'язання прокуратури Хмельницької області зняти арешт з усього майна ОСОБА_4, що був накладений в процесі досудового слідства скасовано.

В решті рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2015 року в незміненій його частині та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 28 квітня 2015 року ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, в частині відшкодування моральної шкоди, суди першої та апеляційної інстанцій, правильно застосувавши положення ст. ст. 3, 16, 1176 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 4, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України", врахувавши роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , на підставі наявних у справі доказів, які оцінені згідно із ст. ст. 10, 60 ЦПК України, здійснивши правильний розрахунок немайнової шкоди, обґрунтовано виходили із того, що незаконними діями органів слідства та прокуратури позивачу завдано моральної шкоди, яка повинна бути стягнута на його користь. Також є правильним висновок судів про відмову в задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, у зв'язку із безпідставністю позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, в частині зобов'язання прокуратури зняти арешт з усього належного позивачу майна, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що зазначене питання підлягає вирішенню в порядку кримінального провадження.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України відхилити.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2015 року в незміненій його частині та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 28 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.