6-15265св15 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 07.10.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" та ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 8 квітня 2015 року,

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору від 19 грудня 2006 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 250 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 32 623,37 грн, просило стягнути з ОСОБА_3 указану суму заборгованості та судові витрати в розмірі 249,66 грн.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 23 вересня 2014 року в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 8 квітня 2015 року рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 вересня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 179,91 грн.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить суд касаційної інстанції скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позов, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовити, або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги ПАТ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, зазначив, що відповідач був ознайомлений і погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг та після закінчення терміну дії картки не надав до Банку письмової заяви про закриття карткового рахунку, заборгованість за кредитом не погасив, хоча до 5 квітня 2011 року користувався кредитною лінією, отримуючи грошові кошти, а також вказав, що строк остаточного повернення кредиту настав, починаючи з дня, коли відповідач повинен був погасити наступний платіж, тому вважав, що оскільки строк звернення до суду позивачем не пропущено, стягнув з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 179,91 грн.

Проте погодитись з висновком апеляційного суду не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.

Судами встановлено, що 19 грудня 2006 року ОСОБА_3 уклав з позивачем кредитний договір та отримав кредит у розмірі 250 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно п. 3.1.3 Умов договору та правил надання банківських послуг після закінчення терміну дії відповідна Карта подовжується Банком на новий термін(шляхом надання Клієнтові Карти з новим терміном дії), якщо раніше(до початку місяця закінчення терміну дії) не поступило письмова заява Тримача про закриття Картрахунку, а так само за умови наявності грошових коштів на Картрахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій по Картрахунку (у передостанній день місяця закінчення терміну дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених Договором.

Згідно п. 9.5 Умов договору та правил надання банківських послуг Картрахунок може бути закритий на підставі заяви Тримача, або Банк має право закрити Картрахунок, письмово повідомивши Тримача. При цьому Тримач повинен, не пізніше 30 днів з дня повідомлення повернути Карту в Банк, після чого обслуговування Карти припиняється. Тримач повинен погасити всі види заборгованості перед Банком, у тому числі що виникли протягом 30 днів з моменту повернення Карти. Банк закриває Картрахунок в строк не раніше 30-ти днів з дня припинення обслуговування Карти.

Відповідно до п. 9.12 Умов договору та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 31 липня 2013 року ОСОБА_3 має заборгованість за кредитом, яка складає:

32 623 грн 37 коп, а також штрафи, відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500 грн - штраф (фіксована частина); - 1 529 грн 68 коп. - штраф (процентна складова).

Відповідно до наданого позивачем уточненого розрахунку заборгованість за кредитом за період з 16 вересня 2011 року по 31 липня 2013 року становить 17 179, 91 грн (а.с. 198).

Відповідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на лицевій стороні карти (місяць і рік), і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі - останнім днем місяця, указаного на картці.

Із матеріалів справи вбачається, що останній платіж ОСОБА_3 здійснено 27 січня 2009 року (а.с. 205), дія картки закінчилась 30 жовтня 2009 року (а.с. 42), а з позовом до суду банк звернувся лише у вересні 2013 року (а.с. 3).

Отже, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із доводами позивача щодо неодноразової пролонгації кредитного договору, не звернув увагу на те, що пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладання договору на тих самих умовах, на яких він був укладений, а також на те, що після закінчення строку дії договору банк не видавав ОСОБА_3 грошових коштів і нової платіжної картки, а останній своїх зобов'язань за договором від 19 грудня 2006 року не виконав.

Крім того, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що останній платіж було проведено 27 січня 2009 року, і починаючи з цієї дати, дії по нарахуванню заборгованості за картковим рахунком були здійснені саме банком а не користувачем кредитної картки, тому висновок суду про те, що строк позовної давності не пропущено у зв'язку з пролонгацією дії договору, а строк дії картки відповідає строку дії договору, є помилковим.

Матеріали справи не містять доказів того, що між сторонами у справі було укладено письмовий договір про збільшення строків позовної давності.

Натомість, судом першої інстанції було досліджено усі надані сторонами докази, їм дано відповідну правову оцінку та зроблено висновки, що відповідають обставинам справи, підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції не вбачається.

Тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 8 квітня 2015 року скасувати, рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 вересня 2014 року залишити в силі.