Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дьоміної О.О., Парінової І.К., Ступак О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ОМЕГА БАНК", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Колекшн Груп" про захист прав споживачів, визнання недійсним правочину, зобов'язання вчинити певні дії та визнання дій протиправними, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 13 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2015 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про захист прав споживачів, визнання недійсним правочину, зобов'язання вчинити певні дії та визнання дій протиправними.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 13 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив зі того, що позивачкою не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження недійсності кредитного договору та договору факторингу. Крім того, суди правильно виходили із того, що позивачкою не було доведено невідповідності умов кредитного договору вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 13 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.