Суддя Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

Журавель В.І.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 13 серпня 2015 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду із указаним вище позовом, посилаючись на те, що 15 лютого 2007 року між ним та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № K2S4AU00210102, відповідно до умов якого воно надало останній кредит у розмірі 9 832,71 доларів США строком до 14 лютого 2012 року, а вона зобов'язалася повернути його та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених договором.

Враховуючи те, що позичальник не виконує взятих на себе зобов'язань, просило стягнути з неї заборгованість станом на 20 січня 2015 року у розмірі у сумі 48 741,60 доларів США, що еквівалентно 768 655 грн 03 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 7 627,05 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 15 251,51 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом - 1 073,67 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 24 789,37 доларів США.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 13 серпня 2015 року, у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження по вищевказаній справі слід відмовити, виходячи з наступного.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності рішень судів попередніх інстанцій.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий суд, із висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно застосувавши положення ст.ст. 252- 257, 261, 267, 525, 526, 530, 611, 625, 629, 1054 ЦК України, на підставі поданих сторонами доказів, які оцінені відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, обґрунтовано виходив із того, що банк пропустив строк позовної давності.

Доводи заявника зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості, проте в силу ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин, встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суди правильно застосували правові норми та ухвалили правильні по суті рішення, підстав для скасування яких не вбачається.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити публічному акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк" у відкритті касаційного провадження в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.