Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Дьоміної О.О.,

Коротуна В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 червня 2015 року,

Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 березня 2015 року, залишен6им без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 11 червня 2015 року, в задоволенні позовних вимог банку відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог банку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено, що згідно з наказом від 25 жовтня 2013 року № 1005-П ОСОБА_3 була прийнята з 28 жовтня 2013 року на роботу на посаду касира Київського відділення № 38 АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ".

Відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 28 жовтня 2013 року ОСОБА_3 взяла на себе повну матеріальну відповідальність за безпеку, збереження, довірених їй установою банку цінностей.

З виписки акта ревізії цінностей від 19 травня 2014 року вбачається, що проведена позапланова ревізія цінностей, що знаходяться у грошовому сховищі Київського відділення № 38 і обліковуються на балансових і позабалансових рахунках. Наявність цінностей, які малися у сховищах відділення на вказаний час вказаної дати не відповідають даним обліку. Встановлені невідповідності: нестача в сумі 6 200 грн, з яких 4 500 грн - нестача сформована 16 травня 2014 року.

Установлено, що відповідач при наданні послуги клієнту з обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_1, при його поповненні допустила помилку, а саме замість суми 500 грн внесла на рахунок суму 5000 грн у результаті чого була допущена розрахункова помилка, що призвело до нестачі в касі в розмірі 4 500 грн.

Відповідачем у рахунок нестачі було відшкодовано ПАТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" суму в розмірі 1000 грн.

Відповідно до п. 2 договору про повну матеріальну відповідальність працівник виконуючи роботу по здійсненню касових операцій, безпосередньо пов'язаних зі збереженням обробкою та/або використанням /невикористанням в процесі діяльності переданих матеріальних (в тому числі валютних) цінностей, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереженості ввірених йому роботодавцем матеріальних (в тому числі валютних) цінностей, а також тих, які будуть передаватись йому під облік роботодавцем протягом всього строку дії цього договору.

У відповідності до п. 8 указаного договору працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо шкода роботодавцю завдана не з його вини.

Відповідно до п. 35.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) неналежний отримувач зобов'язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.

Банком не надано доказів направлення отримувачу коштів про здійснення помилкового переказу та про повернення помилково перерахованих коштів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" відхилити, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 червня 2015 року рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.