Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ситнік О.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 03 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЗЕВС Лтд" про стягнення про стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 04 жовтня 2006 року його прийнято на роботу у Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЗЕВС Лтд" (далі - ТОВ "Компанія "ЗЕВС Лтд") на посаду інженера-механіка. З 01 лютого 2010 року позивача переведено на посаду головного інженера.

05 листопада 2014 року позивач звільнений за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Просив стягнути з відповідача невиплачену при звільнені заробітну плату у розмірі 20 тис. грн, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 10 тис. грн., 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, середній заробіток за час затримки виплати коштів при звільненні у розмірі 7 500 грн.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 травня 2015 року у позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 03 липня 2015 року рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 травня 2015 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання на ст. ст. 256, 257 ЦК України. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими..

Апеляційний суд обґрунтовано відмовив у позові, оскільки остаточний розрахунок із позивачем відповідач провів 14 січня 2015 року, до суду із вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_2 звернувся 21 травня 2015 року, тобто після спливу встановленого ст. 233 КЗпП України тримісячного строку.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЗЕВС Лтд" про стягнення про стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 03 липня 2015 року.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.