Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Парінової І.К., Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Тернопільського національного економічного університету до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення із студентського гуртожитку без надання іншого житлового приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 11 червня 2015 року,

У вересні 2012 року Тернопільський національний економічний університет (далі - ТНЕУ) звернувся до суду з позовом, який уточнив під час розгляду справи, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення із студентського гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що гуртожиток в якому проживають відповідачі належить ТНЕУ на праві оперативного управління та має статус гуртожитку для проживання студентів, тому проживання відповідачів у даному приміщенні є незаконним, так як вони не були вселені у спірне житло з дотриманням вимог житлового законодавства, не є студентами університету та не перебувають із навчальним закладом у трудових відносинах, що грубо порушує права ТНЕУ.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 11 червня 2015 року, позов задоволено.

Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з блоку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 128 ЖК України, порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

При цьому відповідно до ст. 129 ЖК України, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що ордер на поселення відповідачів не видавався на підставі спільного рішення ректора університету та профспілкового комітету, що передбачено ст. 128 ЖК України, вірно виходив з того, що відповідачі, які зареєстровані та проживають у студентському гуртожитку АДРЕСА_1 не перебувають у трудових відносинах із Тернопільським національним економічним університетом та не навчаються у вказаному навчальному закладі, тому у них відсутні законні підстави для проживання у спірному студентському гуртожитку.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, отже, судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 11 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.