Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Горелкіної Н.А., Завгородньої І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним та стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 04 березня 2015 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із даним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 22 грудня 2012 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" (далі - ТОВ "Авто Просто") укладений договір № 405580 з додатками з метою придбання автомобіля вартістю 94 240 грн предметом якої є надання позивачу послуг системи "Авто Так", спрямованих на придбання зазначеного автомобіля.

На виконання умов даної угоди позивачем сплачено вступний внесок в розмірі 3 392 грн 64 коп., сплачено повних чистих внесків у розмірі 18 777 грн 33 коп. та авансових внесків у розмірі 72 360 грн 80 коп., а всього ним сплачено 94 530 грн 77 коп., але права на придбання автомобіля він не отримав.

ОСОБА_4 також зазначив, що умови укладеної угоди порушують його права як споживача, є несправедливими та суперечать вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , відповідач навмисно ввів його в оману, створивши багатоступінчасту схему фінансових послуг, що призвело до укладення зазначеного договору.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати недійсним договір від 22 грудня 2012 року № 405580, стягнути з відповідача 94 530 грн 77 коп. та судові витрати.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 27 травня 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір від 22 грудня 2012 року № 405580, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ "Авто Просто". Стягнуто із ТОВ "Авто Просто" на користь ОСОБА_4 94 530 грн 77 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04 березня 2015 року рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 04 березня 2015 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Запорізької області від 04 березня 2015 року, оскільки воно законне та обґрунтоване.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття "пірамідальної схеми" не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до "пірамідальної схеми".

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації "пірамідальної схеми" необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як "пірамідальної", тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України. Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна

У той самий час предметом Угоди сторін, укладеної в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах "АвтоТак", є надання учаснику програми адміністративних послуг, у надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13.

Так, доводи касаційної скарги щодо утворення пірамідальної схеми, несправедливості умов договору, введення позивача в оману не знайшли свого підтвердження, оскільки матеріалами справи і її фактичними обставинами не доведено наявності в оспорюваному договорі умов, що є несправедливими щодо позивача, не доведено наявності у діях відповідача ознак нечесної підприємницької практики та відсутні ознаки пірамідальної схеми, оскільки під час судового розгляду справи судом не було встановлено обов'язку позивача залучати інших учасників до участі у схемі в обмін на відповідні компенсаційні виплати. Тобто, позивачем не доведено наявність визначених законом підстав для визнання договору недійсним, що виключає можливість висновку про порушення умовами оспорюваного договору прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 04 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.