Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф.,

Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя; за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 24 лютого 2015 року,

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 15 січня 2005 року між ним та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який рішенням Київського районного суду м. Харкова від 4 березня 2013 року було розірвано. За час шлюбу за їх спільні кошти було придбано нежитлові приміщення цокольного поверху №№ ХІІ, ХІІІ, ХІVа, ХV, ХІІІа в житловому будинку літ. "А-16", які розташовані за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2. 12 грудня 2011 року на ім'я відповідачки було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення в комунальному підприємстві "Харківське міське бюро технічної інвентаризації". Крім того, за час шлюбу ними було придбано наступне майно: мийка перукарська Рolaris сріблястого з чорною базою, чорною раковиною та кріслом, колір ВS-106/ВS-106; крісло перукарське Demi з гідравлікою та круглою базою, колір ВS-053/ВS-106 в кількості 3 штуки; б'юті сервіс візок, косметологічна модель 003 - скло; підставка під ногу для педикюру з майданчиком для ванн; стілець майстра косметолога ВОВ на колесах, металева база середня помпа, колір сріблястий ВS-11; тролес перукарський ТОР МАТТ чорний 5 ящиків з металевими колесами в кількості 2 штуки; захисні ролети в кількості 2 штуки. Зазначене майно перебуває у користуванні відповідачки. Вважав, що зазначені нежитлові приміщення та обладнання придбані ними за час шлюбу за спільні кошти, тому є їх спільною сумісною власністю і на підставі ст. ст. 60, 70 СК України підлягають поділу в рівних частках.

Ураховуючи наведене, позивач просив визнати право власності за ним та ОСОБА_4 по 1/2 частині зазначеного майна в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя.

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 2000 року перебуває з ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах. 11 лютого 2003 року вони за спільні гроші своїх батьків придбали квартиру АДРЕСА_1, в якій вони почали проживати разом і зареєстровані у ній до теперішнього часу. Право власності на вказану квартиру оформлено на ім'я ОСОБА_3 Крім того, у 2010 році ними придбано автомобіль "Mazda3", державний номер НОМЕР_1. З середини 2012 року вони припинили подружні стосунки. Вважала, що оскільки зазначені квартиру та автомобілі ними придбано за час шлюбу, вони є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Також зазначала, що ОСОБА_3 незаконно утримує у себе правовстановлюючі документи на нежитлові приміщення цокольного поверху в житловому будинку "А-16", розташовані за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2, які були придбані нею за її кошти за кошти її батьків особисто для неї.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просила, з урахуванням уточнених вимог, поділити між ними зазначене нерухоме майно, визнавши за кожним по 1/2 частині, а також визнати за кожним з них по 1/2 частині автомобіля "Mazda3", державний номер НОМЕР_1; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 правовстановлюючі документи на нежитлові приміщення цокольного поверху в житловому будинку "А-16", розташовані за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 травня 2014 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зобов'язання вчинити певні дії об'єднано в одне провадження.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину нежилих приміщень цокольного поверху №№ ХІІ, ХІІІ, ХІV, ХVа, ХІІІа, загальною площею 58,1 кв. м у житловому будинку

АДРЕСА_2 у м. Харкові, в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину наступного майна: мийку перукарську Рolaris сріблястого з чорною базою, чорною раковиною та кріслом, колір ВS-106/ВS-106; крісло перукарське Demi з гідравлікою та круглою базою, колір ВS-053/ВS-106 в кількості 3 штуки, вартістю по 1 350 грн; б'юті сервіс візок, косметологічна модель 003 - скло; підставка під ногу для педикюру з майданчиком для ванн; стілець майстра косметолога ВОВ на колесах, металева база середня помпа, колір сріблястий ВS-11; тролес перукарський ТОР МАТТ чорний 5 ящиків з металевими колесами в кількості 2 штуки; захисні ролети в кількості 2 штуки - в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину автомобіля "Маzda3", державний номер

НОМЕР_3 в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 24 лютого 2015 року рішення районного суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про поділ автомобіля "Маzda3" та вимог ОСОБА_3 про поділ нежилих приміщень та перукарського обладнання, як об'єкта спільної сумісної власності подружжя. Визнано за ОСОБА_3 в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на 1/2 частину автомобіля "Маzda3", державний номер НОМЕР_2.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину нежилих приміщень цокольного поверху №№ ХІІ, ХІІІ, ХІV, ХVа, ХІІІа, загальною площею 58,1 кв. м у житловому будинку АДРЕСА_2 у м. Харкові, в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя. Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину наступного майна: мийку перукарську Рolaris сріблястого з чорною базою, чорною раковиною та кріслом, колір ВS-106/ВS-106; крісло перукарське Demi з гідравлікою та круглою базою, колір ВS-053/ВS-106 в кількості 3 штуки, вартістю по 1 350 грн; б'юті сервіс візок, косметологічна модель 003 - скло; підставка під ногу для педикюру з майданчиком для ванн; стілець майстра косметолога ВОВ на колесах, металева база середня помпа, колір сріблястий ВS-11; тролес перукарський ТОР МАТТ чорний 5 ящиків з металевими колесами в кількості 2 штуки; захисні ролети в кількості 2 штуки - в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині позовних вимог щодо визнання за нею права власності на 1/2 частину нежитлових приміщень та майна, що використовується в професійній діяльності, а в решті судові рішення залишити без змін.

Отже, в іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (ч. 2 ст. 335 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов та визнаючи право власності на 1/2 частину спірних нежитлових приміщень та перукарського обладнання за ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що вказане майно було придбано за час перебування сторін у шлюбі, їх спільного проживання, ведення спільного господарства за кошти подружжя та в інтересах сім'ї, тому є спільним сумісним майном подружжя. При цьому зазначив, що визнати право власності на 1/2 частину цього майна за ОСОБА_4 не може, так як вона таких вимог не заявляла і позивача на це не уповноважувала.

Скасовуючи рішення суду в цій частині та визнаючи право власності на 1/2 частину зазначеного майна за ОСОБА_4, апеляційний суд виходив із того, що сторони не згодні на присудження їм грошової компенсації, жодна з сторін не зверталась з вимогами про припинення права на частку у спільному майні, тому є підстави для визнання ідеальних часток кожного з подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишення майна у їх спільній частковій власності.

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 січня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, який рішенням Київського районного суду м. Харкова від 4 березня 2015 року розірвано.

На підставі договору купівлі-продажу від 15 листопада 2011 року ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_4 нежитлові приміщення цокольного поверху №№ ХІІ, ХІІІ, ХІVа, ХV, ХІІІа в житловому будинку літ. "А-16", які розташовані за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2, а ОСОБА_4 прийняла це майно та сплатила 145 тис. грн, що еквівалентно 18 128 доларів США.

Також за час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було придбано перукарське обладнання, а саме: мийка перукарська Рolaris сріблястого з чорною базою, чорною раковиною та кріслом, колір ВS-106/ВS-106, вартістю 3 990 грн; крісло перукарське Demi з гідравлікою та круглою базою, колір ВS-053/ВS-106 в кількості 3 штуки вартістю по 1 350 грн кожне; б'юті сервіс візок, косметологічна модель 003 - скло, вартістю 790 грн; підставка під ногу для педикюру з майданчиком для ванн, вартістю 520 грн; стілець майстра косметолога ВОВ на колесах, металева база середня помпа, колір сріблястий ВS-11, вартістю 400 грн; тролес перукарський ТОР МАТТ чорний 5 ящиків з металевими колесами в кількості 2 штуки, вартістю 750 грн кожний; захисні ролети в кількості 2 штуки, загальною вартістю 2 143 грн.

Вирішуючи спір, апеляційний суд виходив з того, спірні нежитлові приміщення та вказане перукарське обладнання придбані за кошти, отримані ОСОБА_3 у позику від ОСОБА_6 у розмірі 400 тис. грн, що еквівалентно 50 тис. доларів США, тоді як придбання вказаного майна ОСОБА_4 за її особисті кошти за кошти її батьків особисто для неї не доведено.

При цьому апеляційний суд не врахував наступне.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно п. 1 ст. 61 цього Кодексу об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Системний аналіз ст. ст. 57, 60, 61 СК України дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними.

Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог ст. 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки у разі неподільності майна (ч. 2 ст. 364 ЦК України). При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 71 СК України речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6-21цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України (з подальшими змінами і доповненнями) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Апеляційний суд не врахував наведене, не звернув увагу на те, що ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа - підприємець, не дав оцінку тому, чи використовується останньою спірне майно у підприємницькій діяльності.

У зв'язку з наведеним, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий апеляційний розгляд в частині позовних вимог ОСОБА_3 про поділ нежитлових приміщень та перукарського обладнання, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 24 лютого 2015 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про поділ нежитлових приміщень та перукарського обладнання скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.