Суддя Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

Журавель В.І.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2, що підтверджено постановою Вишгородського районного суду Київської області від 22 листопад 2011 року, йому завдано тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до встановлення першої групи інвалідності довічно з 1 листопада 2012 року.

Зазначав, що внаслідок неправомірних дій відповідача, він не відчуває нижніх кінцівок, має серйозні проблеми зі здоров'ям, потребує постійного лікування та профілактики, у зв'язку із чим несе відповідні матеріальні витрати, вартість яких становить 36 619 грн 37 коп.

Крім того, йому завдано моральну шкоду, яку оцінює в 100 тис. грн.

Враховуючи наведені обставини, просив стягнути із ОСОБА_2 майнову та моральну шкоду у вищевказаних розмірах.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 лютого 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у сумі 5 188 грн.

У решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Провадження у справі в частині стягнення моральної шкоди із ОСОБА_2 закрито.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2015 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 лютого 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 7 112 грн 84 коп. витрат на лікарські засоби, 20 579 грн 54 коп. витрат на паливо, а всього -34 451 грн 53 коп. майнової шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження по вищевказаній справі слід відмовити, виходячи з наступного.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності рішення суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд, застосувавши положення ст.ст. 1166, 1168, 1188 ЦК України, на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, чеків та квитанцій, які оцінені відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, виходив із того, що внаслідок порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху позивачу були завдані тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент заподіяння, що призвело до інвалідності потерпілого першої групи.

Доводи заявника зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості, проте в силу ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин, встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд апеляційної інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого не вбачається.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.