Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Дербенцева Т.П., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 15 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції, державного виконавця Григор'євої Ірини Володимирівни, державного виконавця Шкільняка Віталія Євгеновича, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про зняття арешту з майна, -

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2015 року позов задоволено.

Знято арешт, накладений 09 квітня 2015 року згідно акту опису й арешту майна, з автомобіля, який належить ОСОБА_2

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 15 липня 2015 року рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час пред'явлення позову) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах № 6 від 07 лютого 2014 року (v0006740-14) у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) .

При цьому суди мають враховувати, що суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному проваджені, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК (1618-15) , оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб'єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб'єктом оціночної діяльності.

Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Враховуючи наведене, вимоги ст. 33 ЦПК України та відсутність повноважень апеляційного суду вирішувати питання про заміну належного відповідача, залучення співвідповідачів, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що позов заявлений до неналежного відповідача.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України, -

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції, державного виконавця Григор'євої Ірини Володимирівни, державного виконавця Шкільняка Віталія Євгеновича, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про зняття арешту з майна за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 15 липня 2015 року.

Додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.