Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кафідова О.В., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Черкаської області від 02 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із указаним позовом, мотивуючи його тим, що 02 лютого 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у сумі 14 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом Відповідач зобов'язання належним чином не виконував у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 33 532 грн 84 коп. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 жовтня 2014 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитом у сумі 7 896 грн 33 коп., заборгованість про процентам за користування кредитом у сумі 22 063 грн 52 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 1500 грн, штраф (фіксована частина) у сумі 500 грн та штраф (процентна складова) у сумі 1 572 грн 99 коп., судовий збір у сумі 335 грн 33 коп., а всього 33 868 грн 17 коп.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 02 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що останній платіж по погашенню заборгованості відповідачем здійснено 21 грудня 2009 року, а тому трирічний строк, встановлений ст. 257 ЦК України на звернення банку до суду закінчився 21 грудня 2012 року. Враховуючи те, що позов подано до суду 19 травня 2014 року, а також заяву позивача про застосування строку позовної давності, яка була зроблена до винесення рішення судом першої інстанції, суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального права чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338 - 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Черкаської області від 02 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.