Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,

Дербенцевої Т.П., Мартинюка В.І.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: реєстраційна служба Славутського міськрайонного управління юстиції, Управління Держземагенства у Славутському районі Хмельницької області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 6 квітня 2015 року,

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просила усунути їй перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації в Державному реєстрі прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку ОСОБА_4

Позов ОСОБА_3 обґрунтовано тим, що відповідно до договору дарування від 13 липня 1993 року вона є власником 36/100 частин будинку

АДРЕСА_1 Хмельницької області, а відповідач ОСОБА_4 - спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, який за життя був власником 25/100 частин вказаного будинку з надвірними спорудами.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 травня 2013 року, яке набрало законної сили 26 червня 2013 року, визнано недійсними державні акти на земельні ділянки, видані їй та ОСОБА_5

Проте під час розгляду зазначеної справи ОСОБА_4 зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку у Державному реєстрі прав на нерухоме майно відповідно до виданого за життя ОСОБА_5 державного акта на землю, який згодом було визнано недійсним судовими рішеннями.

Зазначена обставина перешкоджає позивачу ОСОБА_3 подати заяву про приватизацію належної їй земельної ділянки, у зв'язку з чим остання просила її позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 березня 2015 року в позові ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 6 квітня

2015 року рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 березня 2015 року скасовано в частині відмови у скасуванні державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку ОСОБА_4, площею 0,0704 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та ухвалено в цій частині нове рішення. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

(із відкриттям розділу, індексний № 756156 від 6 березня 2013 року), внесене 19 лютого 2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Славутського міськрайонного управління юстиції Сіліщєвою О.І. щодо свідоцтва про право на спадщину за законом р/н 688, виданого 15 лютого 2008 року Славутською державною нотаріальною конторою ОСОБА_4 на земельну ділянку, кадастровий № НОМЕР_1, розташовану за адресою: Хмельницька обл., АДРЕСА_2 (реєстраційний № об'єкта нерухомого майна 18225368106). Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду Хмельницької області від 6 квітня 2015 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 березня 2015 року.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить її відхилити та залишити рішення апеляційного суду без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 2 липня 2014 року № 23721128, ОСОБА_3 належить на праві власності 36/100 частин будинку АДРЕСА_1 Хмельницької області.

ОСОБА_4 є спадкоємцем за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_5, який за життя був власником 25/100 частин будинку АДРЕСА_1 Хмельницької області.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Славутської міської ради Хмельницької області, Управління Держземагентства у Славутському районі Хмельницької області, третя особа - Славутська державна нотаріальна контора, про визнання незаконними рішень, скасування державних актів та свідоцтва про право на спадщину за законом, яке набрало законної сили 26 червня 2013 року, визнано незаконним рішення виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області від № 90 від 16 березня 1995 року в частині передачі безкоштовно у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0704 га, розташованої у АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку та ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0417 га у АДРЕСА_1 визнано недійсними державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки; визнано недійсним свідоцтво на право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0704 га, розташовану за адресою: Хмельницька обл., АДРЕСА_2, видане 15 лютого 2008 року ОСОБА_4 після смерті чоловіка - ОСОБА_5

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 лютого 2008 року за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0704 га, розташовану по АДРЕСА_1 м. Славуті Хмельницької області, що підтверджується витягом із Державного реєстру прав на нерухоме майно від 6 березня 2013 року, індексний № 1033730.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довела факт вчинення їй відповідачем перешкод у користуванні земельною ділянкою та не позбавлена звернутись із позовом до Державної реєстраційної служби про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції в частині недоведеності факту вчинення відповідачем перешкод у користуванні земельною ділянкою, але дійшов висновку про те, що наявність державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_4 перешкоджає ОСОБА_3 реалізувати право на приватизацію земельної ділянки, що перебуває у її користуванні, тому підлягає скасуванню рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу, індексний № 756156 від 6 березня 2013 року), внесене 19 лютого 2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Славутського міськрайонного управління юстиції Сіліщєвою О.І. щодо свідоцтва про право на спадщину за законом р/н 688, виданого 15 лютого 2008 року Славутською державною нотаріальною конторою ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий № НОМЕР_1, розташовану за адресою: Хмельницька обл., АДРЕСА_2 (реєстраційний № об'єкта нерухомого майна 18225368106).

Із висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною ч. 2 ст. 386 ЦК України визначено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Звертаючись до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що такі перешкоди полягають у наявності у Державному реєстрі прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 м. Славуті Хмельницької області.

Згідно із ч. 1 ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За загальним правилом відповідачем у цивільному процесі є юридично заінтересована особа, до якої звернута матеріально-правова вимога позивача про усунення порушень його невизнаних чи оспорюваних прав.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Як убачається із матеріалів справи, відомості про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 м. Славуті Хмельницької області, внесено до Державного реєстру прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Славутського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області Сіліщевої О.І., індексний № 756156 від 6 березня 2013 року (а.с. 12).

Скасовуючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу, індексний № 756156 від 6 березня 2013 року), винесене 19 лютого 2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Славутського міськрайонного управління юстиції Сіліщєвою О.І., апеляційний суд не звернув уваги на визначений позивачем суб'єктний склад спору та те, що позовні вимоги позивача фактично зводяться до зобов'язання державного реєстратора вчинити дії.

Крім того, висновки апеляційного суду є суперечливими, оскільки погодившись із висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту вчинення відповідачем перешкод у користуванні земельною ділянкою, апеляційний суд фактично задовольнив позов.

Суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи у межах заявлених позивачем позовних вимог, його висновки відповідають вимогам нормам матеріального і процесуального закону та встановленим обставинам справи.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, що є підставою для скасування рішення апеляційного суду й залишення в силі рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 6 квітня 2015 року скасувати.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 березня 2015 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.