Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Дербенцевої Т.П.,

Євтушенко О.І., Мартинюка В.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про визнання дій незаконними, визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 24 лютого 2015 року,

25 квітня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, посилаючись на те, що 28 березня 2014 року його було звільнено на підставі наказу від 26 березня 2014 року № 37-к з посади заступника начальника департаменту економіки та фінансів апарату управління публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, яку він обіймав з 4 червня 2013 року. Наказ був підписаний заступником голови правління з геології, буріння та розробки родовищ ПАТ "ДАТ "Чороморнафтогаз" ОСОБА_4 Вважає, що його звільнили незаконно, оскільки заяву про звільнення він написав під тиском у зв"язку з анексією Криму та захопленням публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" у Криму, наказ підписаний неналежною особою, яка відповідно до статуту товариства не була наділена такими повноваженнями, у зв'язку із чим просив визнати дії ОСОБА_4 щодо видання наказу про його звільнення незаконними, наказ про звільнення визнати недійсним та скасувати його, поновити на роботі на посаді заступника начальника департаменту економіки і фінансів, зобов"язати відповідача скасувати запис про звільнення у трудовій книжці, стягнути на його користь невиплачену заробітну плату за березень 2014 року у розмірі 18 108 грн. 92 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 березня 2014 року.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2014 року позов задоволено.

Визнано незаконними дії заступника голови правління ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогназ" з геології, буріння та розробки родовищ - ОСОБА_4 щодо видачі ним наказу № 37-к від 26 березня 2014 року про звільнення ОСОБА_3 з роботи з посади заступника начальника департаменту економіки і фінансів апарату управління ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін).

Визнано незаконним і скасовано наказ ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" № 37-к від 26 березня 2014 року про звільнення ОСОБА_3 з роботи з посади заступника начальника департаменту економіки і фінансів апарату управління ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін).

Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді заступника начальника департаменту економіки і фінансів апарату управління ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" з 28 березня 2014 року.

Скасовано у трудовій книжці ОСОБА_3, виданій 27 липня 1978 році, запис № 56 від 28 березня 2014 року про звільнення його з роботи за угодою сторін п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України згідно із наказом від 26 березня 2014 року.

Стягнуто з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за березень 2014 року в розмірі 18 108 грн 92 коп. та середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 103 913 грн 11 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді заступника начальника департаменту економіки і фінансів апарату управління ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та стягнення на його користь заробітної плати за один місяць у розмірі 17 403 грн. 86 коп. допущено до негайного виконання.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 24 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх обгрунтованості.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та вирішуючи спір, вважав, що суд першої інстанції при визнанні незаконним наказу про звільнення застосував норми Цивільного кодексу України (435-15) замість КЗпП України (322-08) , наразі позивач є штатним працівником відповідача, проте на роботу не виходить, а тому відсутній спір щодо нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові у зв"язку з пропуском строку звернення до суду.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судом установлено, що 4 червня 2013 року ОСОБА_3 наказом ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" було прийнято на посаду заступника начальника департаменту будівельних робіт апарату управління.

4 листопада 2013 року наказом цього ж товариства ОСОБА_3 було переведено на посаду заступника начальника департаменту економіки і фінансів апарату управління.

Згідно із наказом ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" від 26 березня 2014 року, який засвідчений підписом заступника голови правління по геології, бурінню і розробці родовищ ОСОБА_4, позивач 28 березня 2014 року звільнений з посади заступника начальника департаменту економіки і фінансів апарату управління за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Із спірним наказом позивача ознайомлено 28 березня 2014 року і в цей же день видано йому трудову книжку.

У день звільнення позивача з роботи ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" розрахунок з ним не провело, довідку про належні при звільненні з роботи суми йому не видало. Також не виплатило ОСОБА_3 і заборгованість по виплаті заробітної плати за березень 2014 року в розмірі 18 108 грн 92 коп., що підтверджується довідкою від 28 березня 2014 року за підписами голови Правління ОСОБА_5 і головного бухгалтера ОСОБА_6, що затверджена печаткою товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Апеляційний суд, відмовив в позові за пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, при цьому не звернув уваги на те, що у ОСОБА_3 виникло право на звернення до суду з моменту вручення останнього трудової книжки (28 березня 2014 року), а з указаним позовом ОСОБА_3 звернувся до суду 25 квітня 2014 року, тобто в межах строку позовної давності.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вказував, що позивачем пропущено строк для звернення до суду за захистом порушеного права, встановлений ст. 233 КЗпП України, і послався на це як на самостійну правову підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 6 (із змінами) "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) судам роз'яснено, що якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Проте оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін.

Таким чином, відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Посилання апеляційного суду на те, що вимоги ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі є безпідставні, оскільки останній у ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" не вважається звільненим, є штатним працівником, який не ходить на роботу, не виконує своїх обов'язків, та до цих пір не отримав заробітну плату за березень 2014 року не з вини підприємства, суперечать наказу про звільнення останнього, який не скасований.

Суд не надав оцінки у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України довідці від 6 листопада 2014 року, яка видана Броварським міськрайонним центром зайнятості, про те, що ОСОБА_3 перебуває на обліку як безробітний в Броварському міськрайонному центрі зайнятості та за період з 8 квітня по 4 листопада 2014 року отримав виплату по безробіттю в сумі 34 044 грн. 34 коп., зверненням позивача та інших працівників до Президента України, Прем"єр - міністра України, міністерства соціальної політики України з питань поновлення на роботі та виплати заробітної плати.

Таким чином, враховуючи, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення апеляційного суду потрібно скасувати, а справу направити на новий розгляд до цього суду, як передбачено ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 24 лютого 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.