Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Дербенцевої Т.П.,

Євтушенко О.І., Мартинюка В.І.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання

за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2014 року, -

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання від 17 березня 2005 року, посилаючись на неналежність виконання відповідачем своїх обов'язків за цим договором.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер. До суду звернулася ОСОБА_5 із клопотанням про зупинення провадження у справі до її вступу у спадкові права.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2014 року, провадження у справі закрито у зв'язку зі смертю позивача.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та постановити нову ухвалу про зупинення провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, що 17 березня 2005 року між ОСОБА_3 (відчужувач) та ОСОБА_4 (набувач) було укладено договір довічного утримання, за умовами якого відчужувач передав у власність набувача 37/100 часток квартири АДРЕСА_1, взамін чого набувач зобов'язався забезпечити відчужувача утриманням та доглядом довічно, проживанням у вказаній квартирі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер. ОСОБА_5 звернулася до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі до її вступу у спадкові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, коли спірні правовідносини не передбачають правонаступництва, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі за п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Закриваючи провадження у справі, суди виходили із того, що права й обов'язки відчужувача за договором довічного утримання нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, не можуть бути успадковані, а тому спірні правовідносини не передбачають правонаступництва у матеріальних правовідносинах, що є підставою для правонаступництва у цивільному процесі.

Із такими висновками не можна погодитися.

На підставі ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача.

Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Договір довічного утримання від 17 березня 2005 року ОСОБА_3 просив розірвати з підстав, що передбаченого договором забезпечення доглядом, одягом, медикаментами, продуктами харчування та проживанням у квартирі АДРЕСА_1 від ОСОБА_4 він не отримував понад три роки. У зв'язку з неможливістю самостійно повернутися до місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 він звертався із відповідними заявами до прокуратури.

Відповідно до ч. 1 ст. 756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, за обґрунтованості позову ОСОБА_3 передана ним за договором довічного утримання частка у квартирі АДРЕСА_1 повертається у його власність та входить до спадщини після його смерті.

Разом з тим, порушений за участю відчужувача цивільний процес не завершився до його смерті ухваленням судового рішення по суті, а тому спірні правовідносини допускають правонаступництво щодо захисту спадкоємцем права на передану за договором довічного утримання частку у квартирі (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-142цс13 від 25 грудня 2013 року).

Суд закрив провадження у справі без вирішення питання про процесуальне правонаступництво ОСОБА_5 у справі із порушенням норм закону, що відповідно до положень ст. 342 ЦПК України становить підставу для скасування постановлених ухвал суду першої та апеляційної інстанції із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.