Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Дербенцевої Т.П.,

Євтушенко О.І., Мартинюка В.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом управління архітектури та містобудування Одеської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, виконавчий комітет Одеської міської ради про знесення об'єкту самочинного будівництва; за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Одеська міська рада про знесення об'єкту самочинного будівництва за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Одеської області від 12 березня 2015 року,

У травні 2007 року управління архітектури та містобудування Одеської міської ради звернулося до суду з указаним позовом, у якому з урахуванням уточнень просило зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_3 за власний рахунок привести в попередній стан належну їм частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом від 2 червня 2006 року шляхом знесення самовільно збудованого житлового будинку під літ. "С", сараїв під літ. "Т", "У".

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ОСОБА_4, ОСОБА_3 звели житловий будинок під літ. "С", сараї під літ. "Т", "У" без належних дозволів та проекту, ці побудови не відповідають будівельним нормам, перешкоджають ОСОБА_5 експлуатувати належну йому частину домоволодіння за цією ж адресою. У зв'язку з відсутністю у ОСОБА_4 погодженого проекту проведення перебудови у відповідності до нього є неможливим.

У вересні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з указаним позовом, у якому з урахуванням уточнень просив суд зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за власний рахунок знести об'єкт самочинного будівництва незавершений будівництвом житловий будинок літ. "С" та прибудови літ. "Т", "У", розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги ОСОБА_5 мотивував тим, що він та відповідачі є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 йому належить 37/50 частин домоволодіння, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - 13/50 частин вказаного будинку. Указане домоволодіння знаходиться на земельній ділянці площею 549 кв.м, яка знаходиться у їх спільному користуванні. Відповідачі без належних дозволів, проектів та узгодження з ним, без визначення та встановлення порядку користування земельною ділянкою, на якій знаходиться їх спільне домоволодіння, здійснили самочинне будівництво: житлового будинку літ. "С" загальною площею 46,1 кв.м, сараїв літ. "Т", "У". Вчиненим самовільним будівництвом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 грубо порушили його права, як співвласника будинку, що призвело його будинок у аварійний та практично непридатний для проживання стан. Знаходження в умовах, що створені самовільним будівництвом відповідачів, є шкідливим для здоров'я: сирість, пліснява, руйнується стеля та стіни. Це самочинне будівництво створює перешкоди в освітленні його частини будинку, що спричиняє надмірну вологість та сирість. Він мешкає у цьому будинку з 1957 року, а відповідач, одержавши у 2006 році за договором дарування свою частку домоволодіння, без узгодження з ним, а також усіма компетентними органами, збудував новий двоповерховий будинок та одноповерхову прибудову (сараї), чим частково перекрив єдиний прохід від його будинку на вулицю, яким він та його родина користувалися з 1957 року.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2014 року позов управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та ОСОБА_5 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за власний рахунок привести в попередній стан належну їм частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 згідно технічного паспорту від 26 березня 2009 року, шляхом знесення самовільно збудованих житлового будинку під літ. "С", сараїв під літ. "Т", "У".

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позовів.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовів, виходив із того, що відповідачі провели будівельні роботи по будівництву двоповерхового житлового будинку та сараїв без оформлення відповідної проектної та дозвільної документації. Самовільні споруди порушують право ОСОБА_5 користуватися та експлуатувати належну йому частину будинку. При цьому суд, зокрема, послався на висновок експертного дослідження № 4288 від 27 жовтня 2014 року.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, виходив із того, що позивачі не довели свої позовні вимоги, висновок експертного дослідження № 4288 від 27 жовтня 2014 року не є допустимим .

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судом установлено, що відповідно до договору дарування від 16 березня 2006 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_4, ОСОБА_3 прийняли у дар в рівних частинах кожний Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, який і цілому складається з одного житлового будинку, зазначеного на схематичному плані літ. "А", житловою площею 60,6 кв.м, загальною площею - 143,5 кв.м, а також: "Ж", 2Л" - сараї, "Е", "Р" - літні кухні, "Г", "П" - вбиральні, "З" - навіс, "Н" - гараж, № 1-8 - огорожа, I, II, IV - мостіння, III, VII - цистерна, розташованих на земельній ділянці площею 549 кв.м, яка знаходиться у фактичному користуванні.

ОСОБА_5 на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 1 лютого 2007 року належить 37/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7

У результаті перевірки інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю було встановлено, що відповідачами без дозволу на виконання будівельних робіт та погодженої у встановленому законом порядку проектно-правової документації здійснюється самочинне будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, про що інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю 10 лютого 2007 року було складено припис та запропоновано надати інспекції правову документацію на проведення робіт по будівництву житлового будинку.

Також, як убачається з матеріалів справи, є протокол інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про правопорушення у сфері містобудування від 4 травня 2006 року та постанова від 5 травня 2006 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування, у яких вказано, що ОСОБА_4 розпочато будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 без дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю та накладено на нього штраф в сумі 170 грн., який було сплачено ОСОБА_4 відповідно до квитанції від 10 травня 2006 року.

З технічних паспортів від 6 лютого 2007 року та від 26 березня 2009 року вбачається, що відповідачами за адресою: АДРЕСА_1, самочинно збудовані: двоповерхневий житловий будинок літ. "С" загальною площею 86,7 кв.м, прибудова літ. "а6" та сараї - літ. "Т2, "У".

Згідно з висновком експертного дослідження від 27 жовтня 2014 року по визначенню відповідності будівельним нормам та правилам будівель, зведених ОСОБА_4, ОСОБА_3, вбачається, що самочинно зведені будівлі ОСОБА_4, ОСОБА_3 на території земельної ділянки по АДРЕСА_1 не відповідають ДБН - перешкоджають ОСОБА_5, який є співвласником домоволодіння по АДРЕСА_1 експлуатувати належну йому частину та підлягають знесенню.

За правилами ч.ч. 1, 7 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов"язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов"язана відшкодувати витрати, пов"язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" (v0006740-12) судам роз'яснено, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої ст. 376 ЦК України зобов'язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.

Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.

Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов'язання здійснити перебудову.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що житловий будинок літ. "С" загальною площею 86,7 кв.м, та сараї - літ. "Т", "У" за адресою: АДРЕСА_1 є самочинними, зведені без будь-яких дозвільних документів на проведення будівельних робіт, без затвердженого проекту, їх зведенням порушуються права ОСОБА_5., як співвласника домоволодіння АДРЕСА_1 який розташований на земельній ділянці площею 549 кв.м. та знаходиться у їх спільному користуванні.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що житловий будинок літ. "С" загальною площею 86,7 кв.м, та сараї - літ. "Т", "У" за адресою: АДРЕСА_1 підлягають знесенню, оскільки зведені без будь-яких дозвільних документів на проведення будівельних робіт, без затвердженого проекту, їх зведенням порушуються права ОСОБА_5., а тому неможлива їх перебудова відповідно до проекту. Крім того, технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня, відповідачі протягом семи років розгляду справи не надали жодних доказів, які б підтверджували можливість перебудови відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі відмовляються від перебудови самовільно зведених споруд.

Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 12 березня 2015 року скасувати та залишити в силі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.