Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ситнік О.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 21 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_3 на неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини заробітку (доходу) до 1/12 частини щомісячно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з нього стягуються аліменти на іншу дитину у розмірі ј частини та на непрацездатного батька у розмірі ј частини заробітку (доходу), його майновий та сімейний стан змінився і він перебуває у скрутному матеріальному становищі.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2014 року позов задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини на 1/6 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 21 липня 2015 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2014 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.

Апеляційний суд обґрунтовано відмовив у позові відповідно до вимог ст. 192 СК України з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) , оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів зміни його матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, за касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Полтавської області від 21 липня 2015 року.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.