Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О., Мостової Г.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2016 року, -

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, у якому просив поновити його на роботі на посаді сторожа цеху перевезення пошти Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", Запорізька дирекція (далі - ЗДУДППЗ "Укрпошта") та стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 14 січня 2003 року він був прийнятий на роботу до ЗДУДППЗ "Укрпошта" на посаду сторожа дільниці механізації. 01 липня 2011 року був переведений на посаду сторожа цеху перевезення пошти.

Наказом № 19-к від 04 січня 2016 року з 05 січня 2016 року його було звільнено з роботи у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки за станом здоров'я може виконувати роботу на займаній посаді.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2016 року, у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків місцевого та апеляційного судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 14 січня 2003 року ОСОБА_4 був прийнятий на роботу до ЗДУДППЗ "Укрпошта" на посаду сторожа дільниці механізації.

01 січня 2011 року ОСОБА_4 був переведений на посаду сторожа цеху перевезення пошти ЗДУДППЗ "Укрпошта".

На підприємстві ЗДУДППЗ "Укрпошта" був задіяний "Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій" за яким посада ОСОБА_4 включена до категорії працівників, які підлягають обов'язковому періодичному медичному огляду.

Згідно акту від 11 вересня 2015 року, затвердженому керівництвом підприємства за погодженням профспілкового комітету, посада сторожа віднесена до категорії працівників, які підлягають медичному обстеженню у 2015 році.

За результатами медичного обстеження від 10 грудня 2015 року лікарська комісія дійшла висновку про те, що за станом здоров'я ОСОБА_4 є непридатним для роботи на посаді сторожа, а робота йому взагалі протипоказана та виключає можливість переведення на іншу роботу.

04 січня 2016 року профспілковий комітет надав згоду на звільнення ОСОБА_4 з посади сторожа цеху перевезення пошти ЗДУДППЗ "Укрпошта" за станом здоров'я.

Наказом № 19-к від 04 січня 2016 року ОСОБА_4 звільнений з роботи у зв'язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я, на підставах п. 2 ст. 40 КЗпП.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вірно виходив із того, що при звільненні ОСОБА_4 відповідачем були дотримані норми трудового законодавства, які регулюють порядок звільнення за п. 2ст. 40 КЗпП України, так як за своїм станом здоров'я позивач не міг виконувати трудові обов'язки за займаною посадою сторожа цеху перевезення пошти ЗДУДППЗ "Укрпошта", та розірвання трудового договору з позивачем узгоджено з первинною профспілковою організацією.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень, тому касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає відхиленню, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.