Суддя судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Гвоздик П.О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 09 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ОСОБА_2 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 червня 2015 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 09 липня 2015 року, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 березня 2015 року та до повноліття дитини і в дохід держави 243 грн 60 коп. судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу, вважаю, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ст. ст. 182, 184 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Частково задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що відповідачка, будучи матір'ю неповнолітнього ОСОБА_4, свого обов'язку по його утриманню в добровільному порядку не виконує, а тому з урахуванням її стану здоров'я, віку та того, що ОСОБА_2 має стабільний дохід, з неї підлягають стягненню аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись ст. 328 ЦПК України,

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_2.

Касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.