Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Гвоздика П.О., Горелкіної Н.А., Мартинюка В.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_5 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 лютого 2015 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, а згодом, 3 липня 2014 року уточнила склад учасників цивільного процесу та звернулася з позовом лише до ОСОБА_5, в якому просила усунути перешкоди у користування власністю - будинком АДРЕСА_1 у м. Ізмаїлі Одеської області, шляхом виселення відповідачки із вказаного домоволодіння.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 лютого 2015 року, позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_4 у здійсненні права власності на житловий будинок, розташований за адресою: Одеська область, АДРЕСА_1.

Виселено ОСОБА_5 з житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Ізмаїлі Одеської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційних скаргах ОСОБА_6, ОСОБА_5 просять скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За змістом ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги на підставі ст.ст. 109, 116 ЖК України, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, правильно виходив із того, що дозволу на проживання ОСОБА_5 у будинку АДРЕСА_1 у м. Ізмаїлі Одеської області позивачка, як власник будинку, не надавала, у зв'язку з чим порушуються права ОСОБА_4 на користування та розпорядженням належним їй майном, а тому у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України її право підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання відповідачки усунути перешкоди у користуванні власністю та виселення останньої із спірного домоволодіння.

Доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Таким чином, касаційні скарги на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 лютого 2015 року відхилити.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.