Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Червинської М.Є., Мартинюка В.І., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за касаційною скаргою державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом до державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", посилаючись на те, що рішенням суду від 10 квітня 2014 року було стягнуто з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в розмір 16 706 грн 06 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 14 жовтня 2013 року по 28 березня 2014 року в розмірі 50 367 грн 12 коп. та у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн. У зв'язку із тим, що остаточний з нею розрахунок по заборгованості із заробітної плати відповідач провів 18 лютого 2015 року, просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 94 758 грн 48 коп.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2015 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 94 758 грн 48 коп.

У касаційній скарзі державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до абз. 5 п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що оскільки відповідач виплатив стягнуту заборгованість за рішення суду із затримкою, що в силу положень ст. 117 КЗпП України є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку при звільненні.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" відхилити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.