Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Червинської М.Є., Мартинюка В.І., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним пункту кредитного договору за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2015 року,

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання недійсним п. 6.2 договору про відкриття кредитної лінії, у якому міститься третейське застереження про розгляд спорів між сторонами суддями постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Свої вимоги ОСОБА_4 мотивувала тим, що п. 6.2 вказаного вище кредитного договору передбачено, що в разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони, керуючись Законом України "Про третейські суди" (1701-15) домовилися про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Білоконем Ю.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Ярошовцем В.М. або Мороз О.А. у порядку черговості. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Позивач вважає п. 6.2 кредитного договору таким, що суперечить чинному законодавству, а саме, між сторонами не існувало спору на момент укладення третейської угоди, третейська угода укладена без додержання встановлення форми до неї, не відповідає вимогам ст. 628 ЦК України, при підписанні кредитного договору при наявності третейського застереження, їй не надано Регламенту постійно діючого третейського суду, не роз'яснено зміст угоди тощо. Отже, відповідачем не виконано вимоги Закону України "Про третейські суди" (1701-15) , у зв'язку з чим порушено її права та вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі, поданій представником, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі доказів, наданих сторонами й належним чином оцінених судами (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що позивач пропустив строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, оскільки кредитний договір, в якому міститься третейське застереження, між сторонами укладено 11 червня 2007 року, а позов подано 25 червня 2014 року.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.