Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Гвоздика П.О., Горелкіної Н.А., Мартинюка В.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру за касаційною скаргою ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2015 року,

У січні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, в якому просив визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю сторін та визнати за ним право власності на Ѕ частину даної квартири.

У вересні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності на спірну квартиру.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року первісний позов задоволено.

Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5

У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_4, просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення ним норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Норми СК України (2947-14) у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими:

1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності;

2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності і справедливості СК України (2947-14) містить винятки із загального правила.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.

За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Виходячи з наведеного для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про визнання за ОСОБА_5 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки вона була придбана за кошти, які належали останній особисто.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Таким чином, касаційну скаргу на рішення апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2015 року слід відхилити.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.