Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Карпенко С.О., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4, від імені якого діє представник ОСОБА_5, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2015 року,

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" (далі - ТОВ "ФК "Народна позика") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 28 лютого 2013 року між цим товариством та відповідачем укладено кредитний договір № 2802001/000-КФК/13, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 6 млн 320 тис. грн терміном погашення до 28 лютого 2014 року, за умови сплати 36 % річних за користування вказаними грошовими коштами. У зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка станом на 25 грудня 2014 року складає: 6 млн 320 тис. грн - заборгованість за кредитом; 2 769 438 грн 01 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 46 млн 136 тис. грн - пеня за прострочення сплати заборгованості за кредитом та процентами; 1 643 200 грн - штраф.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ "ФК "Народна позика" заборгованість за вказаним вище кредитним договором у розмірі 6 млн 320 тис. грн - за кредитом; 2 769 438 грн 01 коп. - за нарахованими процентами; 6 млн 320 тис. грн - пеня; 1 643 200 грн - штраф та судовий збір у сумі 3 654 грн.

У касаційній скарзі відповідач, від імені якого діє представник, просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Задовольняючи частково указаний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також врахувавши обставини справи, правильно виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 6 млн 320 тис. грн заборгованості за кредитом, 2 769 438 грн 01 коп. заборгованості за нарахованими процентами, 6 млн 320 тис. грн пені, 1 643 200 грн штрафу.

Обґрунтовуючи такий висновок, суд правильно виходив із того, що всупереч вимог ст. ст. 610, 611, 1046, 1050, 1054 ЦК України відповідач порушив взяті за кредитним договором зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування грошовими коштами, що призвело до утворення заборгованості та стало підставою для нарахування пені і штрафу.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 і залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права - відсутність доказів про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, адже, як правильно вказав апеляційний суд, такі доводи спростовуються наявними у справі матеріалами.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи апеляційної скарги відповідача про незаконність та несправедливість стягнення з нього пені у розмірі 6 млн 320 тис. грн, вказавши, що суд першої інстанції згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшив розмір передбаченої договором пені до суми основного боргу за кредитом.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог чинного ЦПК України (1618-15) на стадії касаційного розгляду справи недопустимо.

Факту грубого порушення судами під час розгляду справи норм процесуального та матеріального права, про що зазначає у касаційній скарзі відповідач, не встановлено.

Отже, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому в силу вимог ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, від імені якого діє представник ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.