Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ситнік О.М., розглянувши касаційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" та ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 28 грудня 2007 року між ним та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 300 тис. грн зі сплатою 15 % річних строком до 28 грудня 2026 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 укладений договір іпотеки, предметом якого є будинок, загальною площею 117,50 кв. м, житловою площею 65,4 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 у м. Коломиї Івано-Франківської області. У зв'язку з тим, що відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконує, станом на 23 червня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 323 529 грн 09 коп., на погашення якої банк просив звернутися стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідача.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2015 року рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2014 року скасовано, позов задоволено частково. На рахунок погашення заборгованості за договором про надання кредиту від 28 грудня 2007 року № IFA0GI0000004401 у розмірі 323 529 грн 09 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 28 грудня 2007 року - будинок, загальною площею 117,50 кв. м, житловою площею 65,4 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 у м. Коломиї Івано-Франківської області, що належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Коломийської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області 30 серпня 1996 року за № 1-2812, зареєстрованого в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації Івано-Франківської області за № 1278, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладенням від імені ПАТ КБ "ПриватБанк" договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предметів іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" усіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлено у розмірі 299 тис. грн. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення та у цій частині справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.

Судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Апеляційний суд обґрунтовано задовольнив позов банку частково відповідно до вимог ст. ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку", оскільки неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором та наявність заборгованості за кредитом відповідачем не спростовано. Суд апеляційної інстанції правильно відмовив у позові у частині вимог про виселення відповідача відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК Української РСР, оскільки в іпотеку передано житлове приміщення, придбане не за рахунок отриманих за кредитним договором грошових коштів, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 18 березня 2015 року у справі № 6-39цс15.

Доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк" та ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційними скаргами на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2015 року.

Додані до касаційних скарг матеріали повернути особам, які подали касаційні скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.