Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Мостової Г.І., Писаної Т.О., Фаловської І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про повернення безпідставно набутого майна, за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє через представника ОСОБА_6, на рішення Апеляційного суду Харківської області від 20 травня 2015 року,

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 06 вересня 2013 року він надав ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 61 800 грн, що підтверджується розпискою. Грошові кошти були передані для заснування та розвитку спільного бізнесу, однак відповідач свої зобов'язання не виконав, після чого позивач відмовився співпрацювати з ним.

Оскільки відповідач кошти на вимогу позивача не повернув, ОСОБА_4 просив суд стягнути з ОСОБА_5 на свою користь безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі 61 800 грн, та судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 березня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 61 800 грн, як безпідставно набуті. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 20 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну правову оцінку, правильно виходив із того, що між сторонами була досягнута домовленість про заснування та розвиток спільного бізнесу, тобто правовідносини носили договірний характер. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують.

Отже, оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє через представника ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 20 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.