Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Мостової Г.І., Писаної Т.О., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Ясеницької сільської ради Турківського району Львівської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_4, треті особи: Ясеницька сільська рада Турківського району, служба у справах дітей Турківської районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ясеницької сільської ради Турківського району Львівської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2015 року,

У січні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що після смерті його матері ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилось спадкове майно: житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1. Можливими спадкоємцями є його рідні сестри ОСОБА_11, ОСОБА_12 та брат ОСОБА_13, які подали нотаріусу заяви про відмову від прийняття спадщини на його користь. Також, спадкоємцями є діти його покійного брата ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8., ОСОБА_7 Заяву про прийняття спадщини позивач подав вчасно і фактично її прийняв. Враховуючи викладене просить, визнати право власності на вищевказаний житловий будинок та господарські споруди у частці 4/5 в порядку спадкування за законом.

У лютому 2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_9 звернулись до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 більше 20 років не проживає по АДРЕСА_1. Відповідно до статей 71, 72 ЖК України просили визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування цим жилим приміщенням.

Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 22 травня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться по АДРЕСА_1, що є підставою для зняття з реєстрації.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 29/50 частини будинку АДРЕСА_1 та господарських споруд у порядку спадкування за законом. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд, дослідивши докази у справі і давши їм належну оцінку, вірно виходив із того, що ОСОБА_4 вчасно звернувся до нотаріуса із відповідною заявою та прийняв спадщину після смерті батька і матері. Крім того, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 подали заяви про відмову від прийняття спадщини на користь позивача за первісним позовом. Разом з тим, вимоги за зустрічним позовом щодо визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації з підстав, передбачених статтями 71, 72 ЖК України, стосуються користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду, а спірний будинок є приватним.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують.

Отже, оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.