6-42009св14 Про встановлення місця проживання дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини - 29.07.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Служби у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про встановлення місця проживання дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, до якої приєдналась ОСОБА_4, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 червня 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 року,

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, у якому просив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ним за адресою його постійного місця проживання, а саме: АДРЕСА_1, встановити йому час спілкування з донькою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, без присутності матері ОСОБА_4 у місці та у спосіб визначені ним, наступним чином: з п'ятниці по понеділок - щотижня кожного місяця; під час осінніх або весняних шкільних канікул - протягом канікул за домовленістю з матір'ю дітей; під час літніх шкільних канікул - 30 календарних днів, а саме: з 10 липня по 10 серпня кожного року; зобов'язати матір дітей - ОСОБА_4 не перешкоджати йому брати участь у вихованні ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та у спілкуванні з нею, не допускати протиправних (негативних) дій (розмов) стосовно батька ОСОБА_3

Позивач посилався на те, що від шлюбу з ОСОБА_4 має двох дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Місце проживання дітей при розірванні шлюбу не визначалось, оскільки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не було спору щодо місця проживання дітей. ОСОБА_4 постійно порушує розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації щодо його участі у вихованні дітей і жодного разу не виконала його належним чином, більше того ОСОБА_4 відмовляється від будь-якого спілкування з ним щодо його участі у вихованні та щодо спілкування з дітьми, на його телефонні дзвінки не відповідає, на текстові повідомлення також не відповідає. ОСОБА_4 не дозволяє дітям спілкуватись з ним по телефону, всупереч бажанню дітей, оскільки діти телефонують до батька з різними цілями, необхідними для вирішення побутових та шкільних питань. На сьогоднішній день малолітній ОСОБА_6 хоче проживати з батьком.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 червня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з його батьком ОСОБА_3 за адресою його постійного місця проживання, а саме: АДРЕСА_1.

Встановлено ОСОБА_3 час спілкування з донькою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, без присутності матері ОСОБА_4 у місці та у спосіб, визначені ОСОБА_3, наступним чином: з п'ятниці по понеділок - щотижня кожного місяця; під час осінніх або весняних шкільних канікул - протягом канікул за домовленістю з матір'ю дітей; під час літніх шкільних канікул - 30 календарних днів, а саме: з 10 липня по 10 серпня кожного року.

Зобов'язано матір дітей - ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_3 брати участь у вихованні ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та у спілкуванні з нею, не допускати протиправних (негативних) дій (розмов) стосовно батька ОСОБА_3

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 червня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення часу спілкування з донькою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, без присутності матері ОСОБА_4 у місці та спосіб, визначені батьком ОСОБА_3, з п'ятниці по понеділок щотижня кожного місяця, змінено.

Встановлено ОСОБА_3 час спілкування з донькою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, без присутності ОСОБА_4 наступним чином:

- з п'ятниці першого, третього тижня кожного місяця по понеділок другого, четвертого тижня місяця відповідно. У разі, якщо місяць починається з суботи чи неділі - з п'ятниці другого, четвертого тижня кожного місяця по понеділок третього, першого тижня наступного місяця.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, до якої приєдналась ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 грудня 2001 року по 27 квітня 2010 року. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Також встановлено, що діти з 2010 року проживають разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2, навчаються в одній школі, де характеризуються позитивно.

Згідно з висновком від 07 жовтня 2014 року № 101-7598/01 Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація як орган опіки і піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_3

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими, оскільки малолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, виявляє більшу прихильність до батька, ОСОБА_3 створені належні умови для повноцінного проживання та розвитку дітей.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення часу спілкування з донькою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, без присутності матері ОСОБА_4 у місці та спосіб, визначені батьком ОСОБА_3, з п'ятниці по понеділок щотижня кожного місяця, суд апеляційної інстанції виходив з графіка побачень батька з дитиною, визначеного розпорядженням Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 09 грудня 2011 року.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11 (v0011700-07) , судам роз'яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з висновком органу опіки і піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання ОСОБА_6 від 07 жовтня 2014 року № 101-7598/01, Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація як орган опіки і піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_3

Відповідно до висновку спеціаліста психолога від 13 серпня 2014 року за результатами психологічного дослідження та спрямованої бесіди з ОСОБА_6 виявлено, що він свідомо прагне проживати з батьком ОСОБА_3 В нього не виявлено ознак тиску або стороннього впливу щодо його визначення стосовно місця проживання. Аналіз психологічної роботи з дитиною показав, що описані дитиною події не належать до когнітивно-сугестивних конструктів.

Згідно з вищевказаним висновком, у ОСОБА_6 мають місце психологічні переживання, негативні емоції та моральні страждання стосовно ситуації, що склалася. Вплив неуважного ставлення матері до нього та наявна зараз ситуація конфліктної поведінки матері (тиску, зневаги, загрозливих висловлювань, неправди та непослідовних вчинків), тривоги з цього приводу та відсутності спокою, призвели до змін у його сприйнятті дійсності, змін у поведінкових та особистісних властивостях дитини. З'явилися непритаманні йому до цього злість та агресивність. Йому важко формувати усвідомлення свого місця в системі соціальних відносин, адекватну самооцінку та ціннісну ієрархію, що викликає появу внутрішньо особистісного конфлікту та постійного психічного напруження. Подальше перебування в такій обстановці закріпить негативні зміни та сприятиме викривленій соціальній адаптації дитини.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я, висновок Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації як органу опіки і піклування, дійшов правильного висновку про наявність виняткових обставин, що дають підстави визначити місце проживання дитини з батьком.

Згідно з ч. 1 ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України).

Розпорядженням Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 09 грудня 2011 року № 592 визначено участь ОСОБА_3 у вихованні його малолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, шляхом встановлення йому часу спілкування з дітьми без присутності матері: з п'ятниці першого, четвертого тижня кожного місяця по понеділок другого, четвертого тижня відповідно. В разі, якщо місяць починається з суботи чи неділі - з п'ятниці другого, четвертого тижня по понеділок третього, п'ятого тижня. Під час осінніх або весняних шкільних канікул - протягом канікул за домовленістю з матір'ю дітей, під час літніх шкільних канікул - 30 календарних днів за домовленістю з матір'ю дітей.

Розпорядженням Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 31 березня 2014 року № 165 визначено участь ОСОБА_3 у вихованні його малолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, шляхом встановлення йому часу спілкування з дітьми без присутності матері дітей у вихідні дні за домовленістю з матір'ю дітей з урахуванням думки дітей. Під час осінніх або весняних шкільних канікул - протягом канікул за домовленістю з матір'ю дітей, під час літніх шкільних канікул - 30 календарних днів за домовленістю з матір'ю дітей.

Із матеріалів справи вбачається, що попередній порядок зустрічей батька з донькою не влаштовував матір дітей ОСОБА_4, а тому був змінений за її заявою.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції правильно виходив з доцільності встановлення ОСОБА_3 часу спілкування з донькою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, без присутності ОСОБА_4 наступним чином: - з п'ятниці першого, третього тижня кожного місяця по понеділок другого, четвертого тижня місяця відповідно. У разі, якщо місяць починається з суботи чи неділі - з п'ятниці другого, четвертого тижня кожного місяця по понеділок третього, першого тижня наступного місяця.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та з їх оцінкою.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.