6-8442св15 Про визнання договору поруки припиненим - 29.07.2015 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", третя особа на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він виступає поручителем ОСОБА_4 за кредитним договором від 10 квітня 2007 року, укладеним між закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк), та ОСОБА_4, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 40 000 доларів США з терміном повернення 9 квітня 2012 року зі сплатою 15% річних за користування кредитом.

Зазначав, що 23 березня 2009 року Банк звернувся до суду з позовом до боржника та поручителя про солідарне стягнення заборгованості.

Вважав, що договір поруки є таким, що припинив свою дію, оскільки кредитний договір припиняв свою дію 9 квітня 2012 року, позичальник перестав платити щомісячні платежі за даним кредитним договором у вересні 2008 року, а з позовом про солідарне стягнення заборгованості Банк звернувся в березні 2009 року.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із відсутності правових підстав для припинення поруки.

Даний висновок відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Установлено, що 10 квітня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Банк, та ОСОБА_4, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 40 000 доларів США з терміном повернення 9 квітня 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15% річних.

Виконання умов указаного договору забезпечено договором поруки від 10 липня 2007 року, укладеним між Банком та ОСОБА_3, умовами якого передбачено солідарну відповідальність його як поручителя перед банком за невиконання боржником усіх його зобов'язань за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т. ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Пунктом 10 договору поруки передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання всіх зобов'язань боржника за основним договором.

У п. 11 договору поруки сторони погодили, що строк позовної давності, яка встановлюється протягом 5 років.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як на підставу позову ОСОБА_3, посилаючись на ч. 4 ст. 559 ЦК України зазначав, що кредитний договір припиняв свою дію 9 квітня

2012 року, позичальник перестав платити щомісячні платежі за даним кредитним договором у вересні 2008 року, а з позовом про солідарне стягнення заборгованості Банк звернувся в березні 2009 року.

Відповідно до частини першої статей 1, 6 та 11 ЦК України наявність або відсутність прав та обов'язків сторін, припинення, зміна або виникнення прав і обов'язків учасників правовідносин встановлюються та регулюються нормами матеріального права й договором.

Тому, установлюючи наявність, відсутність або припинення правовідносин між сторонами цивільного спору, визначаючись із видом цих правовідносин і з обсягом прав та обов'язків сторін у цих правовідносинах, установлюючи фактичні обставини справи щодо правовідносин сторін, суди повинні виходити з положень норми матеріального права, яка регулює зазначені правовідносини, та, вирішуючи спір, повинні встановити всі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору та які зазначені в нормі матеріального права, що регулює ці правовідносини.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Разом із тим за положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

З обставин справи вбачається, що 23 березня 2009 року Банк скористався своїм правом вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, пред'явивши позов про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителя.

У судовому порядку з поручителя стягнуто заборгованість в сумі 32 846,79 доларів США, що за курсом Національного банку України склало 265 816,29 грн.

Отже з обставин справи не вбачається підстав для висновку про пропущення банком строку на пред'явлення вимоги до поручителя, що у свою чергу виключає визнання поруки припиненою в подальшому, у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя, апеляційний суд зазначив, що підстав для висновку про пропущення банком строку на пред'явлення вимоги до поручителя немає, що у свою чергу виключає визнання поруки припиненою в подальшому.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки під час розгляду справи судами не були порушені норми процесуального права, а наведені в скарзі доводи висновків суду не спростовують, тому суд касаційної інстанції згідно п. 1 ч. 1 ст. 342 ЦПК України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року залишити без змін.