Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

суддів: Завгородньої І.М., Гвоздика П.О., Іваненко Ю.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради, Сєвєродонецький міський відділ управління державної міграційної служби України в Луганській області, Відділ опіки та піклування управи Лівобережного району м. Воронеж про визначення місця проживання малолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, Сєвєродонецький міський відділ управління державної міграційної служби України в Луганській області про визначення місця проживання малолітньої дитини за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2015 року,

У січні 2014 року позивач звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, в обгрунтування якого зазначила, що з 2001 року до 2011 року проживала з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Від фактичних шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_2 року народився син ОСОБА_6

Вона з сином проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, а в теперішній час - на території АДРЕСА_2.

Посилаючись на те, що вона забезпечена житлом, має постійну роботу та дохід, що забезпечує належні умови утримання та виховання дитини, відповідач ухиляється від надання матеріальної допомоги, просила суд на підставі ст. 161 СК України визначити місце проживання дитини з нею.

У травні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини з ним, посилаючись на те, що ОСОБА_4 змінила місце проживання дитини, вивезла сина до Російської Федерації без його згоди, порушує його права на утримання та виховання сина, він має власне житло та здатен забезпечити дитину усім необхідним.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2015 року, первісний позов задоволено.

Ухвалено визначити постійне місце проживання дитини, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір'ю ОСОБА_4 за місцем її проживання.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вирішено питання про стягнення судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Вирішуючи спір відповідно до положень ст. 9 Конвенції про права дітей від 20 листопада 1989 року, ст. ст. 11, 12 Закону України "Про охорону дитинства", відповідно до яких першоосновою для визначення місця проживання дитини з одним із батьків враховуються насамперед інтереси дитини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини з матір'ю та відмови у задоволенні зустрічного позову про визначення місця проживання дитини з батьком.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.