Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Леванчук А.О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 березня 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним,

У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним заповіт, вчинений ОСОБА_5 12 лютого 1998 року, посвідчений державним нотаріусом П'ятої Київської державної нотаріальної контори за реєстровим № 4с-108, посилаючись на те, що на час складання його мати ОСОБА_5 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними внаслідок психічного розладу.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 березня

2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено, виключено із його мотивувальної частини посилання на ст. ст. 1233, 1257 ЦК України. У решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність ОСОБА_2 своїх позовних вимог щодо наявності підстав для визнання недійсним заповіту від 12 лютого 1998 року, складеного ОСОБА_5 При цьому суд апеляційної інстанції правильно визначився з нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, оскільки спірні правовідносини виникли під час дії ЦК УРСР (1540-06) .

Отже, з рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду вбачається, що вони відповідають вимогам матеріального й процесуального права, а викладені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, у зв'язку з цим у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним.

Додані до скарг матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.